48 Максим

Коли я побачив Златку, у мене аж серце стислося від болю. Бідолашна Злючка досить погано виглядала.

Бліда, з темними колами під очима... Воно і не дивно... Після таких новин... А якщо ще й батько дитини виявився якимось безвідповідальним вилупком...

Я не стримався і обійняв дівчину. Я хотів її заспокоїти і підтримати, але не знав, як це правильно зробити.

Дідько! До такого мене життя точно не готувало... Подумавши про те, що Злата зараз сама в цій жахливій кімнаті і не знає, що їй робити далі, я важко зітхнув.

- Златко, як ти? - Запитав я, вдивляючись у її стомлене, бліде обличчя.

- Кепсько, Максиме... Я зараз зовсім без сил... Ти не будеш проти, якщо я повернусь у ліжко?

- Звісно, що ні. Ходімо... Я тебе проведу... Злато, може ти щось хочеш з'їсти чи випити? Я все організую....

- Дякую за турботу, Максиме. Я поки що не хочу нічого їсти... Боюсь, щоб знову не знудило...

Звісно, вона ж  вагітна... Схоже, що Златка страждає від токсикозу... Бідолашна Злючка...

- Златочко, може, я можу чимось тобі допомогти? Може, якісь ліки чи вітаміни треба придбати? Я все швиденько зроблю... Ти тільки скажи... - Промовив я, накриваючи дівчину ковдрою.

- Ні, дякую... Ірка вже купила все необхідне. Думаю, що через деякий час мені стане краще...

- Звісно, що стане... А я поки що побуду з тобою, - сказав я, беручи Злючку за руку.

Я дуже хотів її підтримати, показати, що вона не сама, але не вигадав нічого краще, ніж взяти її за руку.

- Дякую, Максе... Чесно кажучи, я і не уявляла, що ти можеш бути таким турботливим, - промовила Златка, усміхнувшись.

- Златочко, я розумію, що ти розгублена і налякана... Нічого не бійся, ні про що не хвилюйся. Щойно тобі стане краще, я заберу тебе до себе. В твоєму стані, гуртожиток - це ненайкраще місце для життя.

- Ей... Максиме, ти чого? Зі мною не так вже й погано все.... 

- Злато, я розумію, що ти намагаєшся бути сильною і це добре. Просто дозволь мені попіклуватись про тебе, допомогти...

- Максиме... - Злата хотіла щось сказати, але я не дав.

- Злато, я вже прийняв рішення... Найближчим часом ти переїдеш до мене і ми розпишемось.

- Чого це?! - Здивовано запитала Злата.

- Бо дитина не повинна рости без батька...

У мене за зпиною почувся шум. Озирнувшись, я побачив Ірку. Вона шоковано прикрила рот рукою і стояла, витріщаючись на нас із Злючкою.

На підлозі лежали таця і посуд та розтікалась якась рідина.

- Я тільки вийшла курячий бульойон для Злати приготувати... Приходжу, а тут такі новини... Дайте сяду на хвилинку... - Шоковано промовила Ірка.