44 Злата

Герої фільму потрапили в чергову кумедну ситуацію, але мені зараз було точно не до них, бо я відчула, як Максим взяв мене за руку і почав легенько її гладити.

Спершу у мене було таке відчуття наче мене струмом вдарило.

- Злато, знаєш... Чесно кажучи, я намагався триматись від тебе подалі, - усміхнувшись, промовив мажорик.

- Невдало якось у тебе вийшло... Враховуючи те, що ми останнім часом щодня проводили багато часу  разом. А зараз взагалі дивимось фільм у твоїй секретній кімнаті, - сміючись, сказала я.

- Схоже, що самоконтроль - це не моя сильна сторона... 

- Схоже на те...

Максим знаходився так близько, що моє серце почало калатати, як навіжене.

- Златко, а якщо я зараз тебе поцілую? Ти мене вдариш? - Пошепки поцікавився Максим, дивлячись на мої губи.

- Не знаю... Подивимось, як вийде, - відповіла я пошепки.

І перш ніж я встигла сказати ще щось, Максим нахилився і обережно торкнувся моїх губ.

Цього разу поцілунок вийшов ніжним, повільним, таким, від якого моє бідолашне серце зробило справжній кульбіт.

Спершу Максим цілував мене так, ніби боявся злякати, але потім він став трохи сміливішим.

Наступної миті я почула, як у Макса ожив телефон. Важко зітхнувши, Максик відпустив мене із своїх теплих і міцних обіймів і дістав його із кишені.

- Думаю, що це тебе, - поглянувши на екран, сказав він і віддав мені свій телефон.

- Віталіно, ти де? Я вже почала хвилюватись за тебе. Ти ж не забулась про те, що в гуртожиток пускають до певної години? - Почувся схвильований голос моєї сусідки по кімнаті, Ірки.

- Трясця! Іро, я геть забулась про час... Зі мною все добре... Просто ми з Максимом дивились фільм. Я зараз буду...

- Ну, звісно... Якщо поряд красунчик, то можна забутись про все на світі, - сміючись, промовила Ірка.

Поговоривши з подругою, я підскочила на ноги. Макс теж встав.

- Давай спершу зайдемо за твоїми речами в роздягальню, - нагадав він мені.

- Точно! Я й забулась про них...

- Все тому, що поряд з тобою красунчик, - сміючись, видав Вітренко.

- Давай швидше красунчик, бо бідолашна Златка залишиться ночувати на вулиці під гуртожитком.

- Златка може не перейматись про це, бо у Максима є квартира, куди він її з радістю запросить.

- Досить жартів, Вітренко. Вези мене швиденько в гуртожиток, - промовила я, схопивши свої речі.

- А я і не жартував... Ти ж сама на власні очі бачила мою квартиру... 

- Максику, не нахабній... Бо зараз отримаєш від мене горіхи, - пригрозила я, сміючись.

- Все... Мовчу...

На щастя, ми встигли вчасно приїхати і я попрощавшись з Максимом, побігла до себе в кімнату.