42 Максим

У мене виникло непереборне бажання натовкти пику тому прицуцуватому Ковальчуку. Через його довгий язик, зараз таке почнеться...

Злючка влаштує мені справжній капець із спецефектами... Ну, Андрійчику, зачекай... Ти у мене ще отримаєш на горіхи.

Від думок про помсту Ковальчуку мене відволікла Златка, що поманила мене пальчиком і жестом показала на місце, яке щойно займав той паскудний, язикатий і безголовий Ковальчук.

Подумки вилаявшись, я сів за столик, дуже важко зітхнув і приготувався до чогось страшного.

Дивлячись на Злюку - Гадюку, я намагався зрозуміти, чи буде вона мене зараз бити чи ні.

- Ну, Максику, чого це я від чужих людей дізнаюсь про те, що мій фіктивний хлопець - власник кафе - книгарні, де я працюю? - Запитала Злючка, суворо поглянувши на мене.

- Златко, може, перекусимо щось? Ти ж, мабуть, вже встигла зголодніти... - Обережно запропонував я, бо чудово пам'ятав золоте правило про те, що сита Злата - це добра Злата.

- Можна і перекусити... Бо я, і справді, голодна, як вовк, - відповіла Златка, гортаючи меню.

Я сприйняв це за хороший знак і трохи заспокоївся. Принаймні Злюка - Гадюка не побила мене, а це вже щось.

Зробивши замовлення, Златка знову переключила свою увагу на мою скромну персону.

Дідько! Швидше б нам їсти принесли, бо зараз точно буде капець...

- І довго ти збирався приховувати від мене це, Максиме? - Поцікавилась Златка, поглянувши на мене поглядом суворої вчительки.

- Чесно кажучи, я навіть не знаю... - Відповів я, важко зітхнувши.

- А чому приховував?

- Боявся, що ти не захочеш тут працювати, якщо дізнаєшся... А тут спокійно і я можу тебе захистити, якщо що...

- Дивлюсь я на тебе, Максику і думаю, що ти хоч і гад породистий, але такий милий, - усміхаючись, промовила Златка.

- Чого це гад? Ще й породистий? - Поцікавився я, сміючись.

- Бо ти - нахабний, безсовісний, самовпевнений мажорик.

- Мені більше сподобалось, коли ти назвала мене милим... То ти ще сердишся на мене?

- Так, але коли смачно поїм, то перестану. Максиме, чесно кажучи, мені дуже подобається тут  працювати і я вдячна тобі, що ти взяв мене на роботу, знаючи про мій характер... Я навіть не уявляла, що ти можеш керувати кафе. Ти ж геть несерйозний...

- Ну, якщо вже зовсім чесно, то я керую не тільки цим кафе, а всією мережею... Придивись краще, Златко... Може, я значно серйозніший, ніж тобі здалося?