33 Злата

Видчинивши двері в кімнату, я помітила, як Ірка, що саме стояла біля вікна, підстрибнула на місці від несподіванки.

- Привіт, подруго, - сказала, зайшовши.

- Ти що тільки що приїхала на машині Макса Вітренка, мажорика і рекрорського синочка?! - Хитро посміхаючись, поцікавлась вона.

- Так... Вітренко теж був сьогодні в кафе і вирішив підвести мене додому, - відповідаю я, знімаючи куртку і кросівки.

- А що це у тебе за пакет? - Відразу запитала моя надто уважна сусідка по кімнаті.

Брехати про те, що цей светр я сама собі придбала, не було жодного сенсу, бо Ірка надто добре знала мене і мої фінансові можливості, щоб у це повірити.

- Та це... Максим, з якогось дива, вирішив зробити мені подарунок... - Нерішуче відповіла я.

Я дістала із пакета светр і приклала його до себе, щоб краще показати подрузі. 

Сьогодні я вперше стала свідком того, щоб моя сусідка по кімнаті втратила дар розмовляти. 

- Він... Зробив тобі подарунок? Ого... - Здивовано промовила Ірка, з цікавістю дивлячись на мене.

- Так... Уявляєш... - Посміхаючись, промовила я.

- Златко, ти розумієш, що це означає? - Піднявши брову, поцікавилась Ірка.

- Та нічого це не означає... Просто трапляється так, що іноді люди роблять добрі вчинки... Я на днях казала Максу про те, що в гуртожитку у нас холодно. Мабуть, тому він і подарував мені теплий светр... - Промовила я, натягуючи його на себе.

- Златко, ти або дуже наївна, або вдаєш це... - Склавши руки на грудях, сказала Ірка. 

У відповідь я тільки хмикнула. А що я мала сказати? Що помітила, як Максик трохи розгубився, коли віддавав мені подарунок?

Про сьогоднішню ситуацію в кафе, коли ректорський синочок примчав на всіх парах аби врятвати мене від якогось нахабного козляри, я не стала розповідати подрузі.

Бо чудово уявляла її реакцію на це. Ірка зараз такого понавигадує, що то капець...

Як на зло, мені згадалося, як Максик сьогодні чекав  мене біля кафе, щоб відвезти додому. 

Щоб відігнати від себе це видовище, я навіть трусанула головою і замружилась, стискаючи край светра в кулак.

Не смій! Златко, не смій закохуватись в цього хлопця... Нічого хорошого з цього точно вийде... Хіба ти хочеш страждати і щоб тобі розбили серце? Точно, що ні...

Ви з ним із кардинально різних світів, які зазвичай не перетинаються.

Важко зітхнувши, я провела рукою по м'якій і дуже приємній на дотик тканині светра.

Не знаю чому, але зараз мені раптово захотілось розплакатись. Я ледь стрималась, щоб не зробити цього.