21 Злата

Я так зраділа, що знайшла нову роботу, що навіть розповіла про все для Ірки, коли повернулась у гуртожиток.

- Златко, я з тебе в страшному шоці. Для Вітренка ти сказала, що втратила роботу, а для мене - ні.

- Йому я не боялась про це розповідати, бо точно знала, що він не буде через це на мене бурчати, - відповіла я, посміхаючись.

- Я б теж не бурчала... В цьому випадку той придурок сам був винен.

- Головне, що я знову маю роботу і дуже цьому рада. Якось прийдеш до мене і подивишся, як там класно. Чесно кажучи, я така темна, що навіть не підозрювала про існування кафе - книгарень.

- Я теж про це не знала, - сміючись, сказала моя сусідка по кімнаті, ставлячи на стіл переді мною тарілку гарячого, червоного борщу.

- Яка смакота... Іринко, ти - справжня чарівниця, - задоволено промовила я, куштуючи борщ.

- Їж, Златко, бо он яка худюща. Аж кості торохкотять, коли йдеш.

- Нічого в мене не торохкотить. Я струнка, як берізка.

- Слухай, Злато... А чому це ректорський синочок такий добрий до тебе? Ще кілька днів назад ви з ним гризлися наче кіт із собакою... А тепер такі різкі зміни... На заняття відвозить, обідами годує, роботу знайшов... А якщо Вітренко запав на тебе?

- Ти з дуба впала, подруго? - Здивовано поцікавилась я, мало не вдавившись борщем.

- Тільки не кажи, що ти не помітила, як він постійно біля тебе крутиться.

- Максик тільки вдає, що ми зустрічаємось, бо не хоче мати проблем зі своїм татком - ректором, - відповіла я.

- Не знаю... Не знаю... Вітренка ніхто ж не змушував допомагати тобі з роботою. Він міг цього не робити, але допоміг...

- Хтозна, що там в голові у того мажорика. Може, він захотів собі плюсик в карму додати? Не забивай собі голову дурницями, Іро.

Поївши смачного борщику і подякувавши подрузі за нього, я взялась за навчання.

Як на зло, саме в цей момент мені в голову почали лізти якісь дурні думки про Максима Вітренка. Трясця! Це все через Ірку... Наляпала тим своїм язиком...

Останнім часом Максим, і справді, поводився зі мною аж надто добре і це виглядало досить підозріло.

А якщо цей мажорик щось задумав і таким чином намагається приспати мою увагу? Треба не розвішувати вуха і бути уважною, щоб не втрапити в якусь халепу.

Дуже невчасно мені згадався цей кароокий і чорнобровий красунчик. Дідько! Максик, паскудник, негайно забирайся з моєї голови! У мене і без тебе клопотів вистачає...

От чому саме зараз мені згадалось те, як смачно і приємно пахне цей мажорик? Які у нього міцні руки і гарна посмішка...

Аааа! Та скільки можна?! Геть з моїх думок, Максику! Це все Ірка... Якби не вона, то я б і не згадала б про цього нахабу... Можливо...

Перед очима з'явилась картинка, як Вітренко обійняв і поцілував мене в щічку вранці біля академії.

Я відчула, як мої щоки розчервонілись, а серце закалатало. І як мені тепер вчитись, коли в голові одні дурниці?

Заспокойся, Злато! Візьми себе в руки і поверни здоровий глузд. Максик - це нахабний мажорик, якого ти ще кілька днів назад успішно зневажала і ненавиділа.

Вітренко - це точно не той хлопець, який тобі потрібен.