19 Злата

Я навіть не думала, що ректорський синочок так серйозно поставиться до ролі мого фіктивного хлопця.

В академії Максим Вітренко постійно намагався бути поруч зі мною. На великих перервах мажорик щедро пригощав мене смачними стравами в їдальні академії.

Коли ми після пар відпрацьовували покарання в бібліотеці, то він взяв на себе майже всю мою роботу.

А після занять відвіз на роботу в кафе. Ще жоден хлопець так про мене не турбувався. Зазвичай хлопці обходили мене десятою дорогою через мій характер.

Раніше я вже працювала офіціанткою, тому швидко налаштувалась на нову роботу.

Я з усіх сил намагалась бути привітною і милою з усіма відвідувачами кафе. Мій робочий день вже добігав кінця, коли намалювалась проблема в обличчі якогось нахабного йолопа, що почав до мене чіплятись зі своїми дурними нятяками.

Я терпіла з усіх сил, бо дуже не хотіла вилетіти з роботи, на яку тільки влаштувалась.

Але цей пришелепкуватий вилупок взяв і вщипнув мене за сідниці. Після такого я вже не стрималась і гепнула тацею по його дурній голові.

 А далі все було, як завжди... Виявилося, що я сама у всьому винна і не вмію нормально поводитись.

Тепер я знову була без роботи. Від такої новини Ірка буде, м'яко кажучи, не в захваті, бо у нас з нею спільний бюджет на продукти харчування та миючі і чистячі засоби.

Дорогою додому я вирішила поки що нічого не розповідати про чергову втрату роботи для своєї сусідки по кімнаті.

Якщо я швидко зможу знайти новий підробіток, то все буде добре і подруга ні про що не дізнається.

Наступного дня я ще в академії почала переглядати відповідні оголошення, але нічого підходящого мені, як на зло, не траплялось.

- Ти чого така сумна та невесела, Злотко? - Поцікавився ректорський синочок і мій фіктивний хлопець, підійшовши до мене.

- Шукаю нову роботу, але нічого підходящого мені не трапляється, - важко зітхнувши, відповіла я.

- Як нову роботу?! Ти ж тільки в кафе влаштувалась... - Здивовано промовив Максим Вітренко.

- Ага... Але мене вже прогнали...

- І що ж ти начворила, Злючко? - Запитав мажорик, уважно дивлячись на мене.

- Побила відвідувача кафе.

- Капець... І навіщо ти це зробила?

- Бо цей клятий довбень вщипнув мене за сідниці. 

- І справді, довбень... 

- Тепер я знову шукаю роботу через цього козляру безрогого.

- Знаєш, Златко, у мого хорошого знайомого є кілька кафе... Якщо ти хочеш, то я можу дізнатися, чи знайдуться там якісь вакансії для тебе.

- Буду тобі дуже вдячна, Максику... 

- Добре... Тоді я зателефоную і запитаю про це.