14 Максим

Я планував тільки трохи подратувати Злюку і дістати Ковальчука, а примудрився влаштувати справжнє шоу зі спецефектами.

А все завдяки появі Тіни. Побачивши, що я обіймав Гадюку, ця дурепа так заголосила, що збіглось мало не пів академії.

Поки я думав, як краще вчинити, з'явився мій старий і вирішив все за мене. Суворо поглянувши на нас всіх, а особливо на мене, він трохи невдоволено побурчав про порушення дисципліни і легковажність студентів, а тоді вліпив нам покарання на цілий тиждень.

Наш шановний ректор відправив мене разом із Злюкою і Тіною працювати в бібліотеці академії після пар.

Звісно, що свого улюбленця, Андрія Ковальчка, він не покарав.

Уявивши собі, як я цілий тиждень після пар сидітиму в бісовій бібліотеці в компанії цих двох психічок, я дуже красномовно вилаявся.

Тіна, розказавши, як вона мене тепер ненавидить, плачучи пішла геть, прихопивши своїх пришелепкуватих подружок.

Не встиг я зітхнути з полегшенням, як відчув, що хтось вдарив мене ліктем під бік.

Повернувши голову, я побачив Гадюку. Вона стояла, пропалюючи мене поглядом і невдоволено постукуючи ногою по підлозі.

- Чого тобі? - Поцікавився я, важко зітхнувши.

- Щойно ти зробив велику помилку, йолопе. Не тільки наплів всім про те, що ми з тобою вчора весело проводили час у тебе вдома, а ще й поліз до мене зі своїми дурними обіймами. Своєю поведінкою ти  заплямував мою репутацію, а вона мені дорога. Я не хочу аби всі подумали, що ти порозважався зі мною і покинув та пліткували про це за моєю спиною. Щоб все виправити, ти маєш деякий час вдавати, що, і справді, зустрічаєшся зі мною. А потім я сама тебе кину у всіх на очах, - ошелешила мене Злюка.

- Я просто пожартував... Крім того, моя репутація мені теж дорога. Мене же жодна дівчина не кидала...

- Значить, я буду першою. Сам винен! За свої вчинки треба відповідати, Максику. Тому, для початку, потурбуйся про те, щоб мене нагодувати, бо сита Злата - це добра Злата. Думаю, що так у тебе виникне менше проблем.

- А якщо я відмовлюсь від такої сумнівної радості? - Поцікавився я, посміхаючись.

- Тоді я піду до твого батька і таке йому розповім, що він не тільки покарає тебе, а й примусить одружитись зі мною або ще щось вигадаю. У мене дуже багата фантазія. Максику, - нахабно посміхаючись, відповіла Злюка.

- І скільки часу я маю вдавати, що зустрічаюсь з тобою?

- Думаю, що двох місяців цілком вистачить...

Я не особливо боявся свого старого. Це в академії я мав його слухати, а поза її межами він не мав на мене великого впливу.

Але пропозиція Злюки мене зацікавила. Я вирішив, що весело буде погратись з цією зміючкою в парочку.

Це ми ще подивимось, хто кого переможе в цій грі... Дивись, Злюка, щоб ти сама не пожалкувала про свою пропозицію...