8 Максим

- Гадюка, ти хочеш сказати, що заявилась до мене додому в якості прибиральниці? - Шоковано поцікавився я, не вірячи у такий дивний збіг.

- Далеко не всім пощастило народитися із золотою ложечкою в роті. Простим смертним доводиться заробляти собі на життя, - невдоволено промовила Злюка - Гадюка, збираючись піти геть.

- Куди це ти зібралась, Злюка? А як же прибирання? - Запитав я, посміхаючись.

- Сам вигрібай свій свинарник! - Сердито видала Гадюка, прямуючи до дверей  ліфта.

- А чому ти вирішила, що у мене в квартирі свинарник? - Поцікавився я.

- Я не вирішила... Я в цьому впевнена, бо вже встигла надивитись, який жахливий безлад влаштовують такі, як ти, Вітренко. Можу навіть закластись на сто гривень, що у тебе в квартирі справжнісінький свинарник. Чи ти боїшся? - Самовпевнено запропонувала Злюка.

- Добре... Давай закладемося... Але, щоб перевірити, що там коїться у мене в квартирі, ти спершу маєш туди увійти. Чи ти боїшся, Злючко? - сміючись, сказав я.

- Хто це тут боїться? Ага! Схоже саме на це ти і розраховував, що я злякаюсь увійти... Обломайся! Бо я тебе ні крапельки не боюся.  Май на увазі, бовдуре, у мене з собою є засоби самозахисту. Я не задумуючись, ними скористаюсь, якщо ти тільки спробуєш щось втнути.

- Ого, яка ти грізна, Гадюка. Бери свої засоби самозахисту в руки і йди перевіряй, - сміючись, промовив я.

Кучерява біда кілька разів недовірливо зиркнула на мене, а тоді дістала із своєї сумки шокер і демонстративно покрутила його у мене перед носом.

- Бачив? Тільки рипнись, мажорику і я тебе підсмажу, - пообіцяла мені Злюка.

Повагавшись кілька секунд, вона обережно увійшла до мене в квартиру. Вигляд у Злюки - Гадюки був такий, наче вона готувалась увійти в лігво якогось фентезійного чудовиська.

Я у війшов слідом за нею, але залишився чекати на неї в коридорі. Не вистачало ще, щоб ця Злюка, і справді, підсмажила мене шокером.

Про те, яка вона психічка, я вже встиг дізнатись з власного досвіду, тому вирішив не ризикувати зайвий раз.

- Все в тебе, як не в людей, Вітренко!  - Невдоволено заявила Гадюка, з'явившись в коридорі.

Кучеряве нещастя кинуло в мене стогривневою купюрою і вилетіло кулею з мого дому.

Я навіть слова не встиг сказати, як Гадюка зникла наче її тут ніколи і не було.

Поглянувши, на гроші, що лежали біля моїх ніг, я важко зітхнув, бо не збирався їх у неї брати.

Піднявши з підлоги гроші, я зачинив двері квартири. Треба буде в академії якось повернути їх для Злюки.

Увійшовши на кухню, я взявся готувати собі омлет з беконом і каву. Згадуючи появу Злюки на порозі моєї квартири, я розсміявся. Оце так пригода... Скажи кому, не повірять.

Яка ж ця дівчина самовпевнена, вперта і норовлива... Не характер, а справжній жах.