Глава 16.

- Нащо ти його сполохав? І саме у цей момент! - вичитував Крейд нічого не розуміючого Зейна.

- Що сталося, шефе?

- Сталося те, що ти поліз не у свій город! Знайомтеся - шеф поліції кивнув на людину у кутку, що розглядала якісь документи у пухкій теці - Денджер, його відрядили сюди з Хогарту. Радист зі своїми зв'язками - то його справа.

Чоловік, вдягнутий у м'ятого плаща та масивні окуляри, важко піднявся і простягнув руку Дейку.

- Вітаю, колего!

- З чим? - спробував парувати Дейк.

- З переходом розслідування в затримання. Бачу, пан Крейд не тримав Вас у курсі, тому й так сталося.

- Будь-ласка, поясніть. Чим допит можливого свідка завадив справам, про які я уявлення не маю? І чому я про це нічого не знаю?

Шеф поліції закашлявся і закурив. Приїжджий жестом запропонував сісти, зняв плаща і поклав теку, яку дивився, перед собою.

- Отже - почав Денджер, влаштувавшись у старому кріслі та протерши окуляри - якщо коротко і по суті того, що я можу розголосити. Мабуть ви в курсі, що у вашому національному парку є птахи і тварини, які вчені називають ендемічними. Тобто такі, що існують тільки тут. І на них є попит. Не те, щоб величезний, але кожна така тварина коштує на чорному ринку дуже дорого. Наприклад, сумчатий чорт у приватному зоопарку в Америці коштує кілька тисяч доларів. А якщо це пара - то сума більша на порядок. Звісно, порівняно з тим що вони тут заробляють - це астрономічна сума.

Є ще делікатеси, що користуються попитом в Азії. На частину з них накладено заборону вилову, а частина просто зникає і майже не зустрічається.

Так ось, національний парк було засновано саме для збереження таких біологічних цінностей. Поки зрозуміло?

- Так, звичайно.

- І є група осіб, що займаються нелегальним відловом та вивезенням на продаж залишків рідкісної фауни.

- Але ж...

- Нічого ніхто не мав знати, навіть Ваш шеф. Єдина людина у нас там була під прикриттям. І тому ми знаємо, що після вашого візиту до головного координатора злочинного угрупування...

- Так це...

- Так, так. Поки що не знаю, про що ви там спілкувалися, але вони терміново збирають речі та збираються тікати.

- Так ми...

- Звісно, чекаємо на місці. Тобто, весь склад поліції зараз готується до затримання.

- Але як ви опинилися тут, якщо я тільки-но повернувся від радиста? Звідки Ви знали?

- Вертоліт, військові допомогли. Ми не готувалися, але як тільки отримали звістку - довелося терміново вирушати.

- Військові... Шефе, є версія...

- Кинь свої фантазії! - кашлянув Крейд - всі працюють на затриманні.

- Але шеф! Це саме і є результат бесіди з радистом!

- Цікаво... - підправив окуляри Денджер - що за версія?

- Це по справі про зниклих на маяку.

- Так, чув. Як раз маю дещо передати. Так що за версія?

Дейк розповів по те, що з острова самостійно вибратися неможливо. Тобто, хтось мав підібрати тих двох. Потім одного з них було висаджено за кількадесят кілометрів від острову, і рухалися судячи по усьому у напрямку Індійського океану. Жодних плавзасобів, які б дозволили непомітно підійти до острова, забрати людей з вантажем і вийти у відкрите море, не знайдено. Зв'язатися з острова можна тільки рацією, що налаштована на одну військову частоту.

- З яким ще вантажем? - прогарчав шеф поліції.

- Зі скарбом.

Всі присутні, крім Крейда, почали посміхатися. А той луснув по столу рукою, і скрикнув:

- Так ти все ж таки вважаєш, що то був піратський скарб?

- З того що ми знайшли - вже спокійно парував Зейн, і смішки припинилися - і це підтверджують фахівці, напевне то був саме скарб. Що його залишив Джефрі Морган, коли він тікав від англійського флоту. Фахівці вважають, що востаннє він йшов до Антарктиди, звідки і не повернувся.

- А звідки ті двоє, що були на острові, про нього знали?

- Анна Сандер в університеті була істориком, етнографом. А ще психологом. І підібрала собі ідеального виконавця, якого потім викинула на берег.

- Отакої - отямився Денджер - а ми тут сумчатих вовків ловимо...

- Так, всі беруть участь в операції по захопленню - взяв на себе керівництво Крейд - через десять хвилин загальні збори у мене в кабінеті. Перевірте спорядження, детективе - йдіть зі мною.

і Денджер озирнулися в бік шефа поліції, той кивнув головою новоприбулому.

Через добу, брудні та втомлені, але з почуттям виконаного обов'язку, всі зібралися знову в кабінеті Крейда. Результати були непогані, навіть проведені перші допити. От тільки Раджа ніде не знайшли.