Глава 10.

Мейден знала про національний парк більше, ніж Дейк, який тут жив. Це з'ясувалося під час їх подорожі короткою, але змістовною екскурсією - спочатку човен, потім дивна місцевість із спеціально прокладеними стежками, ступінчасті водоспади, лісові хащі та гребні пагорбів, і знову човен. Невідомо, що було цікавіше - те, що вони бачили, або просто бути разом.

Повернувшись у містечко, Дейк запросив дівчину до невеличкого місцевого ресторанчику, де столики з навісами було розкидано між густих дерев.

- Ти тут працюєш, та ще й детективом, і не був жодного разу на екскурсіях? Не бачив самого парку?

- Я тут лише працюю.

- А у вільний час?

Дейку не хотів розповідати, що призначення сюди сприймав як тимчасове, та й взагалі він містянин і природні ландшафти його не захоплюють. Тому змінив тему розмови:

- Ти пам'ятаєшь Анну Сандер? Вона з кафедри історії та етнографії, але викладала і на курсі психології.

- Так, а що з нею? Давно не бачила, чула що вона у тривалій відпустці.

- Можеш про неї щось розповісти?

- Навіщо?

- Я детектив.

- Тоді, що сталося?

Зейн вагався з хвилину.

- Є версія, що вона мертва.

Тепер вагалась Мейден, вона була вражена.

- Як це сталося? Де?

- Я не можу розповідати деталі слідства, та й їх і не багато. Розкажи про неї, все що знаєш.

- Так, звичайно... У нас із нею був курс, де ми розглядали національні та родові властивості, як психологи. Таке цікаве було спілкування, наче ми вчимося один у одного. Вона... була дуже уважна до деталей, та до всіх нас. Здається, вона писала пов'язану наукову роботу, але тему не пам'ятаю.

- У неї хтось був?

- Не знаю, ми не перетиналися.

Дейк замислився, їм принесли замовлення. Поки вони їли вечерю, дівчина з цікавістю поглядала на нього, і чекала продовження бесіди.

- В мене є ідея. Ти психолог.

- Я ще не маю повної освіти, та диплому.

- Нічого, ті маєш знання. Серед речей Сандер є зошити, їх досить багато. Я передивлявся - там у більшій частині загальні напрацювання за її фахом. Але між ними може щось бути, вона могла про щось згадати або описати. Мене цікавить все, що стосується острова, та її партнера.

- З ким вона була?

- Пабло Інтара, він не науковець, старший за неї. Вони поїхали наглядачами маяку на віддалений острів на півроку. Більше тижня тому там щось сталося. З острова вони зникли. І я намагаюсь збагнути що там відбулося.

- Але це особисте, як можна його читати?

- Вже ні.

Дейк встиг застати чергову в офісі парку, де зберігалися речі Анни Сандер, і взяв коробку з її записами. Потім Мейден вагалася чи йди додому до Зейна, але цікавість перемогла. Зворотній потяг був завтра, час на вивчення записів був, але залишатися у нього вдома дівчина не хотіла - у неї був заброньований номер у кемпінгу парку.

Та коли вони закінчили, у кемпінгу вже нікого не було. Повернулися до Дейка, той віддав своє ліжко, а сам з коробкою записів пішов до відділку.

Черговий здивувався, але детективу працювати не заборонено у будь-який час. Ще годину погортавши зошити Сандер, Зейн заснув прямо у своєму кріслі.