Глава 8

Мавка металася по кімнаті з думками про те що вона про щось забула.

Скоро повинна була прийти Настуся. Огняна приготувала трохи їжі, прибрала в кімнаті, в якій буде спати подруга, підготувалася до пар... Але відчуття того, що мавка про щось забула нікуди не щезло. Лише коли мавка відчула знайому слабкість, вона все зрозуміла.

«Як я могла забути!» - не розуміла мавка.

В тому й справа, що мавка. Як би вона не хотіла, вона не може бути як інші люди. Все життя в кам’яних джунглях. Їй потрібна природа, потрібна прохолодна трава під ногами, потрібне світло місяця над головою. Вона не може без цього. Вона буде слабшати, доки в один день просто не щезне. Розстане як примара. Наче її ніколи й не було.

Їй потрібно було до лісу. Вже сьогодні.

Мавка глибоко вдихнула й повільно видихнула. «Сходжу як Настя буде спати» - вирішила дівчина.

А вже через декілька хвилин в двері постукала Настуся.

Цей вечір, до самої глибокої ночі, вони провели розмовляючі. Про все на світі. Про навчання, про нові книги, про ліс за вікном. 

Потім увімкнули собі фільм жахів й сиділи обіймаючись аж доти, доки він не закінчився.

Такі ночівлі були доволі рідкою практикою в житті подруг і вони намагалися взяти від цієї ночі все. Тема хлопців так і не була піднятою.

Вклалися спати дівчата вже о другій.

Часу мавці, на запланований, цілющий, візит до лісу та родичів, майже не залишилося.

Вона почекала доки Настуся засне, а потім тихенько почала збиратися. Одягнула свою білу сукню, хоча, скоріше сорочку. Навшпиньках вона йшла до дверей. Як можна тихіше, та підлога зрадницьки скрипіла під ногами.

-Куди ти йдеш? - зупинив Огняну сонний голос подруги коли вона вже була у самих дверей. - Тобі теж не спиться?

- Так, не спиться, - обережно погодилася Огняна. - Вирішила свіжим повітрям подихати, - поспішила виправдовати своє місцезнаходження мавка.

- Я з тобою, - позіхнувши сказала Настя.

Вони вийшли з дому й стали на подвір’ї. Повітря було холодним і Настуся здиргулася, а потім обійняла себе руками. Огняна поставила чайника і винесла з дому ковдру яку накинула на плечі подрузі.

- Так тобі він сподобався, так?

- Павло? - здогадалася Огняна. - Він не поганий, - знизала плечима дівчина.

- Мені він також сподобався. Дуже сподобався, - зітхнула Настя. -  Але знаєш, мені не вперше ділитися тим, що мені подобається, - впевнено продовжила вона. 

- Не потрібно ділитися. Я на нього не претендую.

- Це перший чоловік який тобі сподобався, на моїй пам’яті. А я... Я закохуюсь у всіх підряд, - Настуся обернулася до мавки й подивилася їй у очі. - Він тобі сподобався, навіть якщо ти сама цього не зрозуміла. Він перший чоловік з яким ти говорила так довго. І він також любить музику... В вас багато спільного і я не хочу відбирати у тебе цей шанс. Я скільки часу намагалася подружити тебе ще з кимось, що зараз я не впущу такого шансу. І ти не впусти. Ти йому також сподобалася.

Настуся закінчивши говорити тихо повернулася в дім.

Мавка трохи постояла на вулиці, а потім також повернулася до кімнати. Всі її думки були лише про слова подруги.

«Сходжу до лісу завтра» - вирішила вона.

Сьогодні їй нічого не снилося. Лише, вже не звична, темна прірва.

Вранці дівчата поводилися так, наче й не було ніякої нічної розмови. Наче в їх житті й не з’явилося ніякого молодого вчителя, на ім'я Павло.

Але так було тільки до вечора. Бо ввечері Настуся постукала в двері і шокувала Огняну новинами:

- Сьогодні ти йдеш на прогулянку з Павлом. Через годину ви зустрічаєтесь біля фонтану. Тобі вже потрібно збиратися. Я допоможу, - підморгнула дівчина мавці.

Огняна ж з невиразимим подивом дивилася на подругу.

- Що ти таке кажеш? Я ж ні про що не домовлялася.

- Подруго моя миленька, я так довго цього чекала, що не дам тобі проґавити цей шанс. Ні тобі, ні йому. Я про все сама домовилася.

- Це буде побачення? - злякано спитала Огняна.

- Не бійся, - підняла руки вгору Настуся, - поки що ні. Я все ж таки не наскільки йому довіряю. Так що я зібрала невелику компанію, але домовилася, щоб вас по частіше зоставляли наодинці. Я там також буду, - покрутилася Настуся на місці показуючи свою гарненьку сукню.

- А.. - хотіла ще щось запитати Огняна та Настя її зупинила.

- Всі питання потім. Ходімо збиратися, - підштовхнула Огняну Настя.