Розділ 9

Артем стояв у супермаркеті біля відділу з кухонними приладами і, з сумнівом в погляді, роздивлявся полиці. Йому сподобалося дещо, проте він думав, що варто лише купити якийсь посуд і все, ти безповоротно перетворишся в одного з тих нудних, сімейних дорослих. Артем вважав, що йому ще зарано до них приєднуватися, він ще молодий юнак в розквіті сил.

- Ти бачив який пухнастий сніг пішов? – раптом чиїсь руки ніжно обійняли хлопця. Артем відразу відчув тепло, яке розливалося по його тілу, та метеликів, які знову прокинулися під його ребрами. – Ми наче в казці.

Юнак відірвався від полиць з посудом і глянув у вікно. Видовище дійсно було чаруючим. Поруч з ним стояла його, така довгоочікувана, мавка і тримала його за руку. Пройшло вже майже пів року, як Артем, завдяки фотоальбому з лісового будиночку, знайшов її. І ось вони вже планували разом зустріти Новий Рік. Хлопець відчував, що це буде найкраще закінчення року, яке з ним траплялося за все його життя.

- Чого ти застряг тут? Я чекала тебе біля мандаринок.

- В мене раптом з’явилося дивне бажання купити ці келихи – зніяковіло почав Артем – Як думаєш, це перші ознаки старості?

- Завжди знала, що ти ще той старигань – засміялася рудоволоса дівчина – Але мені теж подобаються ці келихи, так що однозначно треба брати.

- О, мої пенсіонерські вуха дуже раді це чути – посміхнувся юнак.

- І, якщо вже ми беремо келихи… - рука дівчини, раптом вислизнула з руки Артема. Вона побігла кудись в сусідній відділ, і через мить повернулася з пляшкою рожевого, напівсолодкого вина – То ми повинні їх протестувати сьогодні.

- Одного дня я обов’язково одружусь на тобі – засміявся хлопець.

- Я знала, що одного разу від моєї любові до алкоголю матиму проблеми, але навіть не уявляла, що настільки великі. – Раптом чарівна, рудоволоса мавка обійняла Артема і ніжно його поцілувала.

- Ну що за молодь пішла? – юнак все ще тримав дівчину в обіймах – Цілуватися в громадських місцях. Соромно має бути!

- Ну все, діду, ходімо за мандаринками нарешті.

Через декілька хвилин пара вийшла з супермаркету. На дворі все ще сипав пухнастий сніг. Дівчина зупинилась, та підняла зачаровані очі до зоряного неба, на зустріч сніжинкам. Зачаровані очі Артема ж, теж спостерігали за сніжинками, проте лише за тими які падали на вогняно-руде волосся.

- Не знаю чи роблять так в твоєму то віці, проте зараз ти просто зобов’язаний це зробити – З цими словами дівчина розбіглася та стрибнула в найближчу кучугуру снігу.

Артем здивовано спостерігав за цим дійством, тяжко зітхнув, знизав плечима та теж пригнув в сусідню кучугуру.

- Бляха! – раптом спину Артема пронизав біль – Що за телепні ховають лавки в снігові?

- Вино ціле? – підійшла стурбована дівчина.

- Я просто зворушений твоєю турботою – розсміявся хлопець. – Я ж не дурень з пакетом стрибати. Наші скарби цілі.

Юнак підійшов до чарівної мавки та обійняв її, ніби збираючись поцілувати, проте раптом штовхнув її у кучугуру (не в ту, де лавка). Артем стрибнув поруч і легенько доторкнувся її губ ніжним цілунком.

- Гоосподи, ну і молодь пішла – пролунав раптом голос якоїсь бабці, яка проходила повз. – Хоча б посоромились. Тут же діти ходять.

- Знаєш, - посміхнулась дівчина. – Беру свої слова назад. Не такий ти вже й старигань.

Через деякий час закохані вже стояли на кухні квартири та любувалися новенькими келихами. Поки дівчина їх обмивала, Артем нетерпляче шукав штопор.

- Що будемо дивитися сьогодні? – пролунав теплий голос мавки – В тебе є вибір між Шреком та Паразитами.

- Ну, Паразитів ми дивилися вже декілька місяців тому – юнак відкрив вино, та обережно наливав його у нові келихи. – Тому обираю зеленого огра.

- Хочеш сказати тобі не сподобалися Паразити?

- Дуже сподобалися – хитро посміхнувся Артем – Тепер це навіть один із моїх улюблених фільмів. Але сьогодні Шрек.

- Ну тоді вмикай – дівчина взяла свій келих та пакетик з мандаринами, побігла в кімнату і швиденько залізла під ковдру.

Декілька хвилин потому, юнак сидів під ковдрою та, обіймаючи мавку, обережно чистив їй мандаринки. Раптом Артем зрозумів, що ще ніколи йому так не подобався Шрек, як сьогодні. Він відчув як неймовірне тепло розливається його тілом, не розуміючи чи то тепло від вина, чи від тіла дівчини, проте йому це неймовірно подобалося.

- Мені спекотно – раптом пролунав дівочий шепіт.

- Відпустити тебе?

- Ні.

Через майже дві найприємніші години в житті хлопця, мультик закінчився.

- Зараз повернуся – мавка обережно звільнилася від обіймів хлопця, та раптом присіла, потираючи ногу – Бляха! Хто проектував цей диван!

Артем вимкнув телевізор, і взявся прибирати келихи та пусту пляшку з-під вина.

- Слухай, а де це Сніжка? – хлопець раптом згадав, що цілий день не бачив кішку.

- Хто? – роздався голос з ванної.

- Білосніжка. Кішка.