То дивна дівчина,
Якої батько лісовик,
Давня примара,
Якої матінка верба,
Зелена Мавка,
Котрої сестра берізка.
Їй пощастило жити в лісі
І мати дружну лісову родину,
І все би добре
Та в одную днину
Їй доля щастячко сумнівне насудила
І Мавка наша хлопця полюбила,
Хлопця людського…
Застерігав же батенько од того!
Та не послухалося серце молодеє,
І постраждало врешті-решт за теє.
А вже страждало двічі:
Уперше, Той, що у горі сидить,
Позбавив радощів і співу,
А вдруге вже, вона зреклася тіла,
Коли воно вербою погоріло…
І падав сніг на полум'я гаряче
А Мавка більше точно не заплаче.
За Лесею Українкою
Відредаговано: 17.07.2020