20

Але втілити мій план в життя виявляється складніше, ніж я думала. Я не бачилася з Анною більше місяця, спершу через сесію, а потім через обіцянку мамі. Анна явно нічого не запідозрила, адже я постійно відмахувалася справами.

Але тепер вона поїхала у відпустку і повернеться лише на початку серпня. Я зрозуміла, що сумую за нею. І порушила умову і з собою, і з мамою. Спершу ми з мачухою просто переписувалися, вона надсилала мені фотки з пляжу, пропонувала разом з’їздити на море по її поверненню. Я вже побувала там з мамою, попри наші сварки, ми добре провели час, але мені все одно хотілося погуляти там і з Анною.

Я злилася на себе за ці думки. Чого мені не вистачає? У мене прекрасна мама, чому я хочу проміняти її на людину, яка мені не рідна, по крові так точно? Тобто, ясна річ, що я не хотіла нікого обмінювати, я просто хотіла б, щоб вони обидві перебували у моєму житті, доповнюючи одна одну. Але це неможливо, в будь-якому разі, доведеться чимось жертвувати.

Врешті решт, ненавидячи себе за це, я почала зідзвонюватися з Анною, поки мами немає вдома, чи коли я на вулиці. В нашому спілкуванні з мачухою нічого не змінилося, нам все так само цікаво і весело балакати одна з одною. І все ж Анна кілька разів питає, чи все в мене гаразд. Я знову відмахуюся зайнятістю, втомою, у мене ж репетиторство, літо найгарячіша пора, хоча розумію, що мене видають не спроби уникати мачуху, а голос. Я сама відчуваю, що говорю з нею з гіркотою, тому що знаю, що кожен раз має стати останнім. І все ж беру слухавку, коли вона телефонує. Набираю сама, коли хочу чимось поділитися, або просто змарнувати рідкі години літнього безділля. Відповідаю на повідомлення, надсилаю фотки.

Після тією ранкової розмови мама більше не заводить тему підступної мачухи. Схоже, вона повірила мені. А може, вона чудово знає, що все насправді не так в моїх стосунках з Анною, але боїться зізнатися самій собі, тому їй простіше запевнити себе, що брехня, як її, про бажання Анни нас розсварити, так і моя, про те, що я ніколи більше з нею не заговорю, це правда.

Поки Анни не було в місті, я відволікалася справами, але в перших числах серпня вона повернулася, і запропонувала мені зустрітися, піти на нову виставку в музеї сучасного мистецтва. Вона запевняла мене, що там буде досить пристойно, без оголення і іншого, що ми бачили першого разу. Анна любила сучасне мистецтво, і це знову повернуло мене до думок про мою мати, і до того, що вона говорить про людей, які бачать щось розумне в таких музеях. Біда тільки в тому, що з легкої руки моєї мачухи я теж почала захоплюватися не тільки чимось канонічно розумним і інтелектуальним.

Але головною причиною, через яку я погодилася, навіть не встигши подумати, було те, що я просто звикла бачитися з мачухою регулярно, як я бачусь з батьком, проводжу час з мамою, з подругами, і це ж звичайною рутиною мого життя, яка тим не менш, завжди приносить радість — проводити час з родиною, з друзями. І, як і всі люди, я сумую, коли мої близькі від’їжджають.

Була субота, мама наводила лад у передпокої, і вона, звичайно, помітила, що я надягла пристойне плаття і наводжу легкий макіяж.

- Красуня моя, куди підеш сьогодні? - спитала вона, зупинившись у відчинених дверях моєї кімнати.

Я завмерла з олівцем для очей у руках. Компліменти моїй зовнішності — це не схоже на маму. У мене закралася підозра, що вона щось відчуває. Врешті решт, вона моя мати, більшість матерів може вловити в своїх дітях те, що вони хотіли б приховати.

Я вже відкрила було рота, щоб сказати, що йду до своєї нової учениці з дуже багатої родини і хочу виглядати пристойно, але відразу зімкнула губи. Брехня стала настільки повсякденною частиною мого життя, що мені навіть не потрібна подруга для прикриття, щоб щось вигадати. А який у цьому сенс? Все одно одного дня мама дізнається, що я бачилася з Анною. І чому я повинна це приховувати? Адже я не роблю нічого поганого, і я вже доросла. Я маю право спілкуватися з ким хочу.

- Мам, - я повертаюся до неї на стільці, - я йду з Анною до музею.

Я жалкую про те, що сказала майже відразу, коли бачу шок в маминих очах.

- Що? Але ти говорила, що більше не спілкуватимешся з нею. Ти обіцяла, Мілена!

Цього разу мама не стримує емоцій. Її крик не дає мені навіть слова вставити.

- Про що ми з тобою говорили? Ти що, дійсно дурепа? Вона тебе використовує, вона не може просто хотіти піти з тобою до музею, там явно якийсь підступ! Чому ти цього не розумієш? Що з тобою таке? Господи, якби ж я дізналася про це відразу, я б присікла вашу “дружбу” на корінні. А тепер, вочевидь, вже запізно, ти, схоже, отупіла, опустилася до її рівня.

Я ніколи не чула від мами такі слова в мою адресу. Ніколи вона не обзивала мене так. Зазвичай ми вдвох обзивали інших. Але тепер, коли наші думки вперше в житті розійшлися, я зрозуміла, якою вона може бути. І це розізлило мене.

- Знаєш що, мамо. - я теж починаю кричати, скочивши на ноги. - Я розумію, що ти не можеш стримуватися і не ображати її, але не смій так називати мене. Я взагалі-то твоя дочка. Це що з тобою таке, якщо ти так бісишся, коли тобі навіть нічого не зробили.

- Та яка ти мені дочка після такої зради!

- Ти ж казала, що не злишся на мене.

- Так, якби ти припинила спілкуватися з Анною, я готова була б пробачити тобі весь цей рік. Але ти продовжуєш, не дивлячись ні на що. І тепер у мене немає іншого виходу, окрім як сказати тобі правду в обличчя, що ти дурепа. І коли Анна зрадить тебе, викине, то не приходь до мене за втішанням, бо ти на це заслуговуєш. Ти сама наламала дров, хоча я тебе попереджала.

У мене на язиці крутиться фраза про те, що я в ніяких проблемах не отримувала від мами особливих втішань, але я вирішую зосередитися на головному.

- Знаєш, мамо, якщо все буде так, як ти передрікала, то це моє життя. Я вже доросла, я хочу сама обирати собі людей і сама проживати цей досвід, навіть якщо він буде важким.