1

Цей запах переслідує мене усюди. Моцарела й шинка, тісто й салямі. Мама попереджала, що коли працюєш з їжею, то будеш вся нею просякнута. Правда, вона не згадувала, що заразом ти починаєш ненавидіти піцу. В будь-якому разі, я сама хотіла працювати, і працювати окремо від мами. Так що немає чого скаржитися.

Але я стою біля відчиненої шафи і не знаю, що робити. У мене немає святкового одягу, а на день народження тата, мабуть, слід було б надягнути щось вражаюче, а не те, по чому всі відразу визначать рід та місце моєї роботи. Слід було б мати парфуми для таких випадків, але я не маю жодного явлення про те, як їх обрати, і як ними користуватися.

Зайшовши до кухні, я кажу мамі:

- Слухай, те моє сіре плаття точно висохне до вечора?

- Звичайно, висохне, на такій-то спеці, он вже з ранку двадцять шість градусів в тіні, - мама витирає піт з лоба і сідає за стіл. - Спекотний, однак, цей вересень.

- Він тільки вчора почався, - розсіяно відповідаю я. - А якщо не висохне?

- Та що ти хвилюєшся, ну підеш в чомусь іншому. Прямо велика подія, день народження батька. На мій ти так не виряджаєшся, - майже з заздрістю каже вона.

- Так ти його не святкуєш, а якщо й святкуєш, то тільки з однією своєю подругою, яка нам, вже можна сказати, як рідня. А у тата буде купа народу, більшу частину з якого я не знаю.

- Не знаєш, тому що це ті, кого запросить Анна. Начебто твій батько сам раптово завів купу друзів. Вона приведе натовп таких же повій, як і сама. Не розумію, нащо тобі туди йти.

- Мамо, ну я ж не була на татових днях народження всі ті два рази, що він вже був жонатий на Анні. В третій незручно вже відмазуватися, так й все-таки він мій батько, я люблю його.

- Ага, мене він теж любив, а не встигли розлучитися, як він знайшов собі цю.

- Взагалі-то два роки пройшло від вашого розлучення.

- А звідки я знаю, скільки він з цією зустрічався до весілля? Може, ми ще одружені були.

- Гаразд, мамо, все буде нормально, - навіть не знаю, кому з нас це розлучення нанесло більшу травму. - Головне, не стикатися з Анною.

- Це буде не складно, - рішуче розмахує рукою з ложкою каші мама. - Ти її і сама не цікавиш. Ти ж не виробляєш це жах на жердині...

- Пол-денс, - навіщось перебиваю я, наче хочу вступитися за мачуху.

- Так, цей стриптиз, вчишся на філолога і працюєш у піцерії, тобто освоюєш нормальні професії, а не співаєш у клубі розмальованою. Так що не переживай, вона до тебе і не підійде за вечір.

Мама кладе тарілку до мийки і ховається у ванній. Я тяжко зітхаю над охололою вівсянкою. Мама — бібліотекар, це, мабуть, покликання, дві нерозривні між собою характеристики. Вона навіть штани не носить, завжди надягає класичні довгі спідниці, блузи та піджаки. Майже не фарбується, ніяких прикрас. Вона вчить мене високим речам, духовності, консервативне виховання, так сказати. Але я люблю свою маму, хай навіть вона іноді й занудує. Ми ходимо разом до книжкових крамниць, до парку, і часом я навіть заздрю, тому що вона щиро любить бібліотеку і свою професію, а я, хоч і навчаюся, і працюю одночасно, не знаю, чого хочу.

Мій тато схожий на маму, теж звичайний чоловік. А от Анна вся з себе така екстравагантна. Після їх весілля пройшло майже три роки, і за цей час я жодного разу з нею не розмовляла. Правду кажучи, у нас і можливості не було, тому що я старанно її уникала, а тато, схоже, розумів мої тривоги, і допомагав мені з нею не бачитися. Нашим максимумом біло привітатися, якщо ми перетиналися в місті, або при моїй зустрічі з батьком, після чого і вона, і я робили вигляд, що поспішаємо, і розбігалися в різні боки. Хоча, може це тільки я робила вигляд, тому що Анна і справді дуже зайнята, що зіграло мені на руку з моїм небажанням спілкуватися з нею.

Я й сама не знала, чого я боюся. Спершу я, звісно, боялася засмутити маму, якій і так було нелегко після розлучення, а потім прислухалася до всього, що мені розповідали люди з нашого містечка, в основному через маму. Що Анна справжня повія, яка вела розгульний спосіб життя до мого батька. Що вона й зараз не змінилася, просто компенсує сімейне життя танцями на жердині і напівголими фотками в соцмережах. Що жінка, яка працює співачкою в клубі, не може бути іншою.

Я сама не знаю, правда це, чи ні. Я навіть не знаю, як вона з моїм батьком-то познайомилася. Але все-таки я намагаюся триматися від неї подалі, тому що все це не вписується в мій спосіб життя і мені чуже.

На парі з німецької я тихенько виймаю телефон і відкриваю інстаграм. На вулиці стоїть спека, і, знайшовши профіль Анни через підписку на батька, я бачу, що вона запостила нову фотку себе в купальнику. Майже половина її фоток от такі, себе, з обов’язковою демонстрацією своєї фігури.

Я дивлюсь на свій профіль, де моїх фотографій майже немає, тільки пейзажі та кіт. Мама має рацію, і чого я тільки хвилююся перед цим святом. Ми з Анною навіть сидячи поруч за столом навряд чи знайдемо про що поговорити, крім, може, їжі і прохань передати одна одній сіль.