Епілог

Після тієї розмови, того ж вечора Діма поїхав до мами та попросив моєї руки. Я стояла й світилася від щастя, наче та лампочка від гірлянди, а мама, наче і так знала, що все йде до того, обійняла Дмитра, та назвавши сином попросила оберігати нас.

Приїхавши до Дмитра на квартиру, я зрозуміла, що вже всі мої речі тут й питально подивилася на нього.

- Один із плюсів, коли ти бос - виконання доручень виконуються блискавично. - Чоловік явно був задоволений тим, що може мене здивувати. 

- Он як…

Я підійшла до Діми та обвила руками його талію, маленька одразу ж заявила про себе поштовхом у бік. Він, схиливши голову, ніжно поцілував мої губи, проте за декілька хвилин нас накрило пристрастю, спинитися вже було неможливо. Діма обережно підняв мене й ми опинилися у просторій душовій кабіні, де теплі струмені води обпалювали збуджені тіла.

***

Перед Новим Роком роздався дзвінок. Номер не визначився.

- Алло? 

- Лія. Привіт. 

- Андрію? Привіт. 

- Я… ти як? Мама сказала ви скоро станете батьками? 

- Так, залишилося декілька тижнів до зустрічі. 

- Я радий за вас. 

- Дякую. А ти як? 

- Я в рейсі. Побачимось вже влітку.

Між нами повисла пауза.

- Лія, я знаю, що навряд заслуговую, але я прошу… 

- Я не тримаю на тебе зла. - Не давши договорити братові, я вирішила поставити крапку на тих жахливих подіях. - Повертайся швидше додому. 

- Дякую. З Новим Роком, Ліє…

На цьому зв’язок перервався, але я була задоволена, що нам вдалося сказати один одному найголовніше.

***
 

Завтра Різдво, до святкування вже все готове, ми очікували в гості маленьку Марійку з батьками. Дівчинка останні місяці вагітності просто не відходила від мене, все говорила зі своєю молодшою сестричкою, фантазувала як вона буде виглядати й навіть вже подарувала своє улюблене поні з іграшкової колекції.

Пізно ввечері мені стало недобре, я відчула занадто активні рухи малечі. Дмитро міцно спав, я вирішила не будити чоловіка й сама відправилася на кухню попити води. На сходах мій живіт різко став кам’яним і в той же момент відійшли води. Вітальня наповнилася моїм криком. На нього вибіг перелякай Дмитро.

- Діма, починається! 

- Вже? Ще ж рано? 

- Я знаю, їй скажи, дзвони Яні.

Яна чекала нас у пологовому, нам надали неймовірно простору палату, тут навіть був душ і велика ванна, які дуже виручали мене на переймах, Діма був весь час поруч, під пильним керівництвом Яни, робив мені масажі, допомагав ходити.

Коли почалися потуги, мене обступила тьма лікарів, та найголовніший голос, голос Дмитра, лунав по ліву сторону від моєї голови.

На світанку, в день Різдва, пролунав найголовніший крик нашого життя, на світ з’явилася маленька людина, наша донечка, продовження нашої історії та безмежної любові.