Глава 41. Ви моя кров

До приїзду мами лишилися лічені години. Як і пропонувала Ніка - ми зробили перестановку в квартирі. В цьому нам допомогла Дашка з її чоловіком і Вова. Такими чином, ми скрили більшість пустуючих місць, які залишив Андрій, продавши чимало речей. Ніка обережно спитала, чому немає Дмитра, але мені не треба було їй брехати - Дмитро у відрядженні, приїде якраз 15 числа, на узд.

Після того вечірнього чаювання, Діма знов почав заїжджати до мене, я його не виганяла, але попросила не підіймати розмов, що стосуються Світлани. Наші стосунки більш менш урівноважилися. Ми проводили час як друзі, однак мені шалено не вистачало його доторків, обіймів. Проте, його погляд казав мені теж саме. Я це відчувала.

***

Мамине таксі вже під’їхало. Я була вдома ще від вчора, Павло привіз мене пізно ввечері, аби менше посторонніх очей мене бачили, так само і завтра відвезе назад. Дмитро навіть сам запропонував, щоб мама по гостювала на квартирі декілька днів, якраз до узд, поки він буде у відродженні.

Ніка зустрічала маму зі мною.

Вхідні двері відчинилися.

Першою на порозі показалася Оля у шикорополій шляпці з дорожніми сумками, на лиці дівчини грала посмішка.

- А от і ми! - Ольга виглядала як завжди чудово, аж ось позаду неї я нарешті побачила маму. 

- Мам! - Я кинулася до неї й обережно обійняла. Було видно, що ця поїздка пішла їй на користь - мама не тільки пішла на поправку фізично, вона й морально відпочила, що відбивалося на її посвіжівшому обличчі. 

- Моя люба! - Мама пригорнула мене до себе та прийнялася гладити по голові.

Я зрозуміла, що мама оглядає квартиру.

- Ви зробили перестановку? Як мило! А що Андрій вже поїхав?

Ми з дівчатами здивовано подивилися на матір. Вона знала?

- Т-так, поїхав. - Невпевнено відповіла я, оскільки не знала що саме відомо мамі й що казав їй сам Андрій. 

- Ну добре, - мати плеснула у долоні, - йдемо пити чай, ми таких смаколиків привезли.

Мама по власницьки пішла на кухню, ми переглядалися з дівчатками. Це точно моя мама? Увесь подальший вечір мама та Оля розказували про своє перебування у Німеччині, подарували нам з Нікою приємні сувеніри. Я бачила, що мамі ще дещо важко, ліва рука чомусь не дуже слухалася її, але вона не загострювала на цьому уваги і ніби то так і треба, одразу перехоплювала правою рукою.

Провівши дівчат, ми з мамою по черзі прийняли душ та зустрілися у вітальні, телевізору не було. Дикість.

- Мамо, може давай я зателефоную Павлові й він відвезе нас зараз на квартиру, сидіти до завтра отак? - Я кивнула в сторону місця, де раніше був телевізор. 

- Давай поговоримо, Ліє.

Від цього в жилах застигла кров. Я останній тиждень тільки те і робила, що репетирувала промову, яку обов’язково викажу мамі, як тільки піде розмова про Андрія. Зараз же я заклякла.

- Я все знаю, Лія. Я знаю, що Андрій викрав тебе, я знаю для чого, і я знаю, що він поїхав, навіть знаю куди, бо я була ініціатором цього. 

- Щоо? - Я не очікувала почути цього від мами. - Звідки ти все знаєш? 

- Якось Оля не дуже щільно зачинила двері своєї кімнати. Вона говорила з Нікою. Потім Олі не залишалося нічого як розказати мені все з самого початку. Знаєш, ви обоє - ви моя кров, і тому я прийняла таке рішення: я сказала Андрію продати речі з квартири, погасити усі заборгованості й їхати кудись на заробітки, дала контакти свого брата, твого дядька Миколая, ну от якось так…

Я була в шоці. Ще досі не могла повірити, що моя мама - настільки м’яка жінка, прийшла до такого рішення, але я не могла не захоплюватися її силою духу.

- Я рада, що ми порозумілися, правда. Тепер, я сподіваюся, ти підтримаєш мене? - 

- Доню, я з тобою. - Мама взяла мою долонь. - Розкажи мені краще як ти себе почуваєш? Як справи у Дмитра?

Моя дамба рухнула. Усі ті секрети, що таїлися й виїдали мене зсередини, ринули на волю, ми проговорили з мамою до глибокої ночі, я не могла зупинитися, я все говорила і говорила, інколи підступні сльози перекривали кисень, в такі моменти мама одразу ж обіймала мене, розказувала щось цікаве про їх сімейне життя з татом. Це неймовірне відчуття підтримки надало сило, огорнуло невидимим захистом.