Глава 14. Материнство за контрактом

Як тільки я ступила на поріг клініки, мною почало трусити. Я знала на що йду, але усвідомлення того, що зі мною будуть робити, почало приходити тільки зараз. Ні, я звичайно знайомилася з усіма етапами, навіть відео дивилася, але теорія це одне, а от практика...

Відкрилися двері, впустивши свіжий потік весняного повітря. Хтось заговорив, жіночий голос, а потім чоловічий, він чомусь здався мені знайомим. Я стала прислухатися. Кроки. Спочатку я побачила дві пар ніг, жіночі на підборах, та чоловічі, а потім вже зрозуміла - це ж той чоловік зі школи, дядько Марійки. Хто ця дама з ним: дружина, мати? Якщо дружина, то гхм...

- Доброго дня. Ви вже всі тут? - Зі свого кабінету показалася Яна Олегівна. - Прошу. Заходьте.

Першою пройшла ця поважна дама. Чекайте, це ж та жінка, з якою я зіштовхувалася тут вперше!!! Що за? Чоловік жестом пропустив мене до кабінету, зачинивши за собою двері. Пастка закрилася.

- Отож. Зараз я видаю вам стандартний варіант договору. Будь ласка, ознайомтеся уважно, після ми внесемо поправки.

Наступні 20 хвилин я уважно читала договір, час від часу кидаючи погляд то на чоловіка то на жінку.

- Що ж, - першою заговорила дамочка, - договір складений грамотно. Проте, я хотіла б внести свої правки. Ми вже можемо почати? - Вона подивилася на мене як на дурнушку.

- Так. Починаймо. - Я поклала договір на стіл і гордовито подивилася на неї у відповідь.

- Отож. Перше, від початку другого триместру ви маєте жити на зйомній квартирі. Я не хочу, щоб хтось дізнався, що ми прибігли до послуг сурогатної матері. Друге, першу оплату ви отримаєте, як тільки вам буде пересаджений ембріон; друга оплата після підтвердження вагітності, ну і остання вже після пологів, а точніше, коли я власно заберу свого онука, в свої руки.

Онука? Так це його мама. Я помітно розслабилася.

- Що скажете, Ліліє Олександрівно? Які ваші вимоги?

- Єдине, щоб я хотіла виправити - це оплату. - після цієї фрази, його мати невдоволено фиркнула. - Так як моїй матері дали всього 6 місяців для збору коштів, я б попросила розмір першої виплати збільшити. Я навіть згодна написати будь-яку розписку, аби ви зрозуміли серйозність моїх намірів. - Я з викликом подивилася прямо в очі чоловікові. Він вивчаючи дивився на мене, і не знаю, чи то мені здалося, чи насправді - він подивився на мене із захопленням.

- Я думаю, ми зможемо це зробити і без усіляких розписок.

- Дмитре! Ти впевнений? - його матінка схоже не збиралася мені довіряти.

- Так, мамо. Це зайве. Які ще будуть вимоги? - Він знову перевів погляд на мене.

- Ви сказали, що я буду жити на зйомній квартирі - а як же моя робота?

- Вам доведеться звільнися. Ви знали на що йшли. Така моя...наша умова. Якщо ви хороший робітник, ніщо не завадить вам знайти роботу знову.

Ну й зміюка, ця його мамочка.

- Отож. - Лікар обережно вступила в розмову. - Цей варіант договору ви берете собі, тільки поставте всі свої підписи. Додаткові ваші внесння я опрацюю сьогодні і надішлю на вашу електронну пошту, вже із завіреними печатями. Дмитре Вікторовичу, Ліліє Олександрівно - я буду чекати вас завтра, на 15:00.

- Добре. Дякую. - Я перша піднялася зі свого місяці. - До зустрічі.

Я швидко поглянула на чоловіка та вийшла з кабінету. Не знаю, що про що там ще вони говорили, але найголовніше ми обговорили.