Глава 11. Тріумф чи поразка?

Мати сиділа у вітальні на креслі-гойдалці і мрійливо пила чай, дивлячись у вікно. Після дня народження Аліси минув тиждень і це мій перший візит до матері після тої дурної розмови. Мені здалося, що вона навіть і не здивована моїм приходом, наче чекала на мене і знала, що так і буде.

- Дмитре, як у тебе справи?

- Добре. У тебе все впорядку?

- Так синку, не переживай. Сподіваюся, ми забули про ту розмову?

- Звичайно.

- Ти вибач мене, я погарячкувала...

Що? На матір це не схоже. Вона вибачаться. Щось тут не те, щось задумала? Хм. Неважливо. Зараз я їй підкину ще тему для обдумування, цікаво, що вона на те скаже?

- Все нормально. Навпаки, я обдумав твої слова. І я вирішив, що якщо ти хочеш для нашого бізнесу спадкоємця, будь ласка. - Я обережно кладу перед нею листочок із назвою клініки, адресою та їх номером. Очі матері швидко округлюються. 

- Синку, ти серйозно готовий до такого кроку? Я дуже вражена. Ти молодець!

Це явно не та реакція на яку я очікував, але саме вона підтвердила мої опасіння - мати таки була в лікарні з метою знайти сурмаму, навіть не порадившись для початку зі мною!

- Я вже це зробив, мама.

- Тобто? - В її очах прочитався страх. - Не порадившись зі мною.

- Нащо? Ти ж там була, - я прищурив очі, ніби пристиджуючи матір, - ти ж хотіла дитину для мене. От, будь ласка.

- Ти глузуєш з мене.

- Ні, мамо. Я виконую твоє прохання.

З відчуттям повної перемоги, я вихопив цукерку з піали і рушив до виходу.