Глава 2. Новина

Дівчатка весело танцювали під запальну музику. Мене ж трохи знудило від…господи, що я пила? Свіже повітря на терасі пішло на користь, тому не ризикуючи повертатися до танців, я зручно вмостилася за нашим столиком і потягувала вже мінеральну воду через соломинку. Вероніка викрикувала щось незрозуміле, Дашка стрибала від щастя, а Олька вже знайшла собі якось кавалера на майбутню ніч, або ж ранок. Не важливо, у неї то виходить без проблем і іноді, ми навіть могли не платити за свою випивку – усі витрат щедро оплачував черговий кавалер Олі, з яким вона, після веселощів, уходила кудись під ручку.

Сьогодні у нас дівич-вечір, відпускаємо нашу Дашу в світ сімейного щастя, тому розмов на такі теми нам сьогодні точно не обійти, як би я не хотіла, як би не уникала, дівчата все одно причепляться до якогось мого слова і почнеться катування «Лія, де нам найти тобі хлопця?».

- Це просто бомбезна ніч, я ще ніколи так не танцювала. Здається, я не відчуваю своїх п’ят…

- Ну ми тут якраз для того, щоб ти відірвалася на повну, ну от коли ти ще зможе тепер вийти з нами? А? Навряд твій Сашко любо відпустить тебе у нічний клуб, та ще й…

- Та ще й з тобою, ха-ха! – Даша не дала договорити Ользі й від її фразочки нам з Нікою довелося приховати нервовий сміх.

- Так, навіть і зі мною! – Оля переможно підняла келих з якимось алкоголем і залпом осушила його. – Вам, мої курочки, треба зрозуміти, що брати від життя треба все, поки молоді, а то почнуться потім ці пелюшки, безсонні ночі, сварки з чоловіком чого так дихає голосно, ага…

- До речі, - Вероніка, що мовчала до цього, звернула нашу увагу, своїм серйозним «до речі», - ви чули про Діанку, нашу колишню одногрупницю, вона ж цей, стала сурмамою.

- Сурмамою? – перепитала я, не зрозумівши спочатку про що йде мова.

- Ну мамою сурогатною. От нещодавно народила дитинку, стать так і не сказала, зібрала валізи і майнула кудись відпочивати.

- Тобто? Віддала свою дитину і все?

- Ну по документах то вона не її. – Ольга сказала це з виглядом експерта у таких питаннях. - Не напрягайся, Лія.

- Ти серйозно?

- Я тобі кажу…

Дівчатка почали обговорювати новину, а у мене в голові одразу почали виникати дивні картинки вагітності, округлого животика, пологів і першого крику…  Я не могла уявити себе вагітною. Чому? Та одне я знала точно – я б ніколи в житті на таке не пішла. Нікому і ніколи не віддала б власну дитину.