Глава 7

Спуск із Небесного Хребта виявився не менш виснажливим, ніж підйом. Морозний вітер змінився вологим туманом, а гострі скелі поступово переходили в суворі хвойні ліси. Поранену Сару підтримували Маркус і Бром, а Кайл йшов попереду, пильно вдивляючись у сіру пелену.

🏘️ 1. Гірське поселення «Кам’яний Притулок»

Через два дні шляху загін вийшов до селища, що притулилося до схилу гори. Це був Кам’яний Притулок — місце, де зазвичай перепочивали мандрівники перед штурмом вершин. Але зараз воно виглядало мертвим. Дим не йшов із димарів, а вулицями блукав лише чорний, липкий туман, знайомий кожному, хто хоч раз бачив дію Порчі.
— «Тут смердить гниллю... і чимось солодким», — прошепотіла Ліарель, готуючи лук.
У центрі селища вони побачили жахливу картину: жителі стояли на колінах, обплетені корінням чорної лози, що виходило прямо з-під землі. А над ними височіла постать у роздертому вбранні жерця. Це був Моріс Гнилоуст, один із менших поплічників Порчі, який колись був звичайним сільським знахарем, поки темрява не обіцяла йому «вічне життя».

🌑 2. Терор Гнилоуста

— «Співайте, мої маленькі пташки!» — вищав Моріс, витягуючи з людей життєву енергію у вигляді тонких сріблястих ниток. — «Генерал Тіні буде задоволений моїм збором!»
Кайл відчув, як кулаки стискаються самі собою. Втрата бібліотеки та насмішки Шута залишили в його душі рану, яка тепер вимагала справедливості.
— «Досить», — голос Кайла пролунав над площею, як удар дзвона.
Гнилоуст обернувся, його обличчя було наполовину поглинуте чорною плівкою.
— «О... Спадкоємець! Я чув, ти став улюбленцем нашого Шута. Хочеш приєднатися до мого саду?»

⚔️ 3. Бій у тумані

Моріс змахнув посохом, і з землі вирвалися Осквернені Гончаки — спотворені тіні вовків, чиї очі світилися тим самим фіолетовим вогнем, що й полум’я в бібліотеці.
Бром виставив свій молот: «Ну, тримайтеся, собачки! У мене якраз залишилося пару "іскристих" снарядів!» Один удар молота — і вибух відкинув двох гончаків, розсипаючи їх на попіл.
Ліарель і Маркус зайняли позиції на дахах будинків. Стріли ельфійки, насичені світлом Етельгарда, розрізали туман, а Маркус створював повітряні вихори, не даючи Морісу зосередити магію.
Еліс захищала жителів, створюючи магічний купол, який обривав чорні нитки Порчі, повертаючи людям дихання.
Кайл пішов прямо на Моріса. Гнилоуст випускав хмари отруйного спору, але Біла Порожнеча навколо Кайла просто поглинала їх.
— «Ти — лише тінь справжньої загрози», — сказав Кайл, роблячи блискавичний випад.
Меч, загартований у битвах Хребта, пройшов крізь тіло поплічника, наче крізь дим. Моріс скрикнув і розчинився в чорній рідині, залишивши після себе лише сморід.

🌿 4. Заслужений відпочинок та «Ереб»

Коли останній гончак зник, а чорна лоза засохла, жителі почали приходити до тями. Поселення ожило. На знак вдячності староста відчинив для героїв найкращу таверну і поділився запасами їжі та лікувальних трав.
Ввечері, сидячи біля каміна, Кайл знову дістав обгорілий клаптик зі словом «Ереб». Сара, чиє плече вже було забинтоване свіжими травами, дивилася на вогонь.
— «Ми говорили про це місце кілька годин, — почав Кайл, звертаючись до Маркуса. — Ти сказав, що чув лише чутки. Розкажи все, навіть якщо це здається маячнею».
Маркус зітхнув, відпиваючи гірського елю.
— «Кажуть, Ереб — це не просто місто. Це виворіт нашого світу. Там небо завжди чорне, а зорі червоні. Мій вчитель казав, що твій батько, Малакор, колись шукав туди вхід, щоб знайти спосіб розділити Кров Акриби і людську сутність. Ніхто не знає, чи повернувся він звідти тим самим чоловіком».
— «Якщо Шут знає про Ереб, — додав Бром, — значить, він хоче заманити нас туди, де він має перевагу. Це пастка довжиною в цілий світ».

🥾 Новий етап: Шлях через долини

Ранок у Кам’яному Притулку видався туманним і холодним. Кайл, попри важкі думки про Ереб та Шута, відчував приплив сил. Друзі зібрали речі, Бром перевірив запаси пороху та магічного мастила, а Сара, хоч і морщилася від болю в плечі, вже впевнено тримала свій меч.
— «Попереду Долина Сліз, де засіла Тінь, — сказав Кайл, дивлячись на карту. — Але шлях туди лежить через старі торгові тракти. Нам треба пройти два селища, і, чесно кажучи, я сумніваюся, що там усе спокійно».

🌾 1. Перше селище: «Золоті Ниви»

Колись це місце годувало весь край, але зараз поля пшениці перетворилися на колючий сухостій. Коли загін увійшов у селище, вони побачили, що люди не налякані, а... байдужі. Вони сиділи біля своїх домівок, дивлячись у порожнечу.
Проблема: Виявилося, що Порча не завжди вбиває відкрито. Тут вона просочилася у воду, і кожен, хто її пив, поступово втрачав волю та пам'ять. Люди просто забували, як жити, як працювати і хто вони такі.
Дія: Еліс та Маркус змушені були використати свої сили, щоб очистити головний колодязь, а Ліарель знайшла в лісі рідкісні ягоди-антидоти. Героям довелося буквально «будити» ціле село, поки Порча не перетворила їх на живих мерців.

🪵 2. Друге селище: «Вербовий Ключ»

Це селище розташовувалося біля річки, яка тепер стала чорною і в’язкою. Тут проблема була іншою — фізичною.
Проблема: Порча змінила місцеву флору. Велетенські верби вздовж берега ожили і почали полювати на все, що рухається. Селище опинилося в блокаді власних садів.
Бій: Бром нарешті випробував свої термічні снаряди. «Трохи вогню — і ці бур’яни підуть на дрова!» — вигукував він, поки Кайл та Сара відбивали удари гнучких, наче батоги, гілок. Бій був коротким, але лютим.

🏰 3. Прибуття до Міста: «Залізний Оплот»

Після кількох днів боротьби з «дрібними» проявами Порчі, на горизонті нарешті з’явилися високі стіни великого міста — Залізного Оплоту. Це був останній оплот цивілізації перед Долиною Сліз.
Місто було переповнене біженцями. Тут панував хаос, але принаймні за стінами не було живих дерев чи отруйної води.
— «Нам потрібен відпочинок, — сказав Маркус, знімаючи втомлено капелюх. — Справжня вечеря, гаряча ванна і, можливо, бібліотека, яку цей клятий Шут ще не встиг спалити».
Відпочинок у місті:
Загін знайшов затишний заїжджий двір «Меч і Кухоль».
Кайл нарешті зміг зняти обладунки і просто посидіти в тиші. Але відчуття, що Шут десь поруч, не покидало його.
Бром вирушив до міської кузні — йому були потрібні специфічні деталі для боротьби з Генералом Тіні.
Еліс та Ліарель пішли до місцевого храму, сподіваючись знайти там хоч якісь зачіпки про Ереб серед місцевих легенд.
Раптом, посеред вечора в таверні, до Кайла підходить дивна дитина і кладе на стіл гральну карту... Це Джокер.
Кайл крутив у пальцях карту. На звороті «Джокера» багряним чорнилом, що нагадувало свіжу кров, було виведено: «Північ. Покинута ливарня в низовині. Тільки ти. Якщо прийдеш із групою — шоу закінчиться раніше, ніж ти встигнеш кліпнути».
Він подивився на своїх друзів. Еліс і Ліарель тихо обговорювали щось біля вікна, Бром гучно сперечався з корчмарем про якість елю, а Маркус вивчав якісь сувої. Кайл знав: якщо він розповість їм, вони не пустять його самого. Але Шут був непередбачуваним.
Залишивши коротку записку на столі, щоб вони не піднімали тривогу завчасно, Кайл вислизнув у холодну ніч Залізного Оплоту.