Глава 23.Фінал Матеріаліста

Глава 23
Фінал Матеріаліста

До приїзду Джонатана та компанії залишається 20 хвилин......

Елізабет:В сенсі,Джейсон????За що?

Джейсон:Я не хочу тебе бачити,хочу назавжди викреслити з свого життя.Ти розумієш як мені боляче?????Ніфіга ти не розумієш,і не розуміла.Тоді в бійцівському клубі коли я натрапив на Пітера,я такий був радий йому натовкти пику.Ти навіть уявити не можеш.Я віддавав всього себе тобі,а ти?Ти просто кинула мене через свої проблеми.Наплювала на мої почуття,прийняла егоїстичне рішення.

Елізабет:Так?А ти не поводиш себе як егоїст?Саме так зараз ти себе і поводиш,мені було тяжко приймати тоді таке рішення.І я в першу чергу не хотіла тобі робити боляче,бо було б тільки гірше.Але ж ти не хочеш цього розуміти.Мені більше немає що сказати.

Джейкоб:Стосунки,почуття,кохання.Три слова,а сенсу в них немає.Хоча багато людей вбачають в цих словах сенс життя.Як добре,що я очистився від цього всього.Брате підійди до мене.

Джейсон підходить до Джейкоба.Джейкоб дістав пістолета та направив його на Елізабет.

Джейкоб:Давай разом покінчимо з нею.

Вони взяли разом пістолет.Але......

Джейсон різко відкидає пістолет з його рук та починає бити брата.Починається бійка.Удар за ударом вони б'ють один одного.Верх бере Джейсон,адже досвіду у нього в бійках побільше.Удари в обличчя,удари в живіт.Джейкоб пропускає удар за ударом.І врешті падає на підлогу.

Джейкоб:Ти що робиш бовдуре??????

Джейсон:А що ти думав,що я такий як ти?Ні,ми різні.Який би біль нам не причинили,саме останнє що ми маємо робити це мститися.Біль робить людей сильніше.Звичайно не кожна людина його подолає,та не кожна людина сприймає біль як виклик до чогось нового.Але я продовжу жити так,як жив до цього.Моє ім'я Джейсон Фрай,і моя сила— це ніколи не здаватись.Так то от так-то я собі вирішив.

Джейкоб різко підводиться,біжить в сторону Джейсона хапає його та штовхає у бік виходу.Вони ламають двері та опиняються на вулиці......
Обидва лежали,і водночас почали повільно підводиться.Відбувається розмін ударами.Вони повільні.І сил в них вже не так багато.Єдине що є у них зі зброї це кулаки.Але у Джейкоба захований козир в рукаві.Ніж який лежить у нього в кишені.І схоже що Джейкоб не буде нікого жаліти.Вони відходять один від одного.

Джейсон:Я не помру тут,аж ніяк.

Джейкоб:Хтось сьогодні точно помре.

Джейсон:Ти хворий на голову,і точка.Знаєш коли люди помирають?Коли про них забувають.Поки пам'ять про цю людину присутня вона жива.Просто тіла немає.

Джейкоб:Ти говориш якусь дурницю дитячу.Світ не такий,яким ти собі його уявляєш.Я хотів його зробити кращим,очистити його,а ти мені тільки заважаєш.Ми брати,ми маємо діяти разом.А ти не хочеш впускати мене в своє життя.

Джейсон:Та через тебе моє життя стало таким.Твої вбивства,я думав про них 24 на 7.Я не міг зрозуміти де тебе шукати,хто ти.А зараз я дізнаюся,що це був мій брат-близнюк.

Джейкоб:Ти слабкий,слабким не місце в цьому світі.Настав час закінчувати....

Елізабет:Я так не думаю.

Елізабет вийшла з хатини,тримаючи в руках пістолета.

Елізабет:Джейкоб,твій брат хотів тобі допомогти.Але ти вбив мою подругу,вбив тих дівчат,ти ненормальний.Ти хворий на голову,тобі треба піти з цього світу.

Джейсон:СТІЙ!!!!!!!!Дай мені його,це маю зробити я.Інакше я знову потраплю до в'язниці.
Елізабет:Мммм,і що з того?Чому мені має бути не байдуже?Я можу і тебе заодно вбити.Мені за це нічого не буде.Я захищалася,свідків немає.Джейсон,пробач,але в мене немає вибору.Пістолета я тобі не віддам.

Джейкоб:АХАХ,ПХПХПХПХПХА,ПХПХПХАХАХАХАХ.Я знав,що мої думки про жінок правдиві.Ви хочете робити тільки боляче нам.А коли до вас по-доброму нічим хорошим це не закінчується.....

Матеріаліст встав та пішов у напрямку Елізабет.Він йшов,і не планував зупинятися.
Джейкоб:Чому ти чекаєш?Стріляй!!!!
—Блін,я не зроблю цього,я не нажму на курок,навіщо я прикидаюсь крутою.Я все життя прикидаюсь не собою.Навіть тоді в стосунках с Джейсоном.Мені треба була його підтримка,а я вирішила пограти в самотню,та незалежну.....Життя складне.І в правду слабким нічого не досягти в цьому житті.— думала про себе,дівчина.

Він підійшов прям до неї,та забрав пістолета собі.

Джейкоб:Так я і думав,блеф.Брате,вона блефувала.Хахпахаахах,які ж ви мені огидні.Я хотів очистити цей світ,щоб брат та інші чоловіки жили щасливо.Але вам схоже подобається коли вам боляче.
 

Прощавай Елізабет.

Джейсон встає та починає бігти до них
Джейсон:Ні!!!!!!!!!!

Постріл,постріл,постріл.Три постріли він зробив по дівчині.Не смертельні,він хотів щоб вона помучалась перед смерттю.

Джейсон:Ти не мій брат,і ніколи ним не був,і не будеш.Ти монстр,якого потрібно стерти з цього світу.

Джейкоб протягує йому пістолета.

Джейкоб:Вбий мене,давай,ти ж не зможеш.Це протеречить твоїм цінностям.

Джейсон взяв до руки пістолета та наставив його на лоба Джейкоба.Той підійшов прям впритик до дула пістолету.

Без зайвих слів,Джейсон вистрелує два рази........

Матеріаліст впав,смерть моментальна.Безболісна.

Джейсон:Я вилікував тебе брате,вилікував біль в твоїй голові та душі.Я тебе не знав,тому і горювати не буду по тобі.Ти помилка....Яку я видалив.Хто знає,як склалось життя якщо б ти жив з нами.Прощавай,мій рідний брат......

Джейсон нахиляється до Елізабет.

Джейсон:Я позбавлю тебе страждань,мені тебе не врятувати.Вибач мене,я досі тебе кохаю,але я не можу бачити як ти страждаєш.
Елізабет:Вибач мене......Просто вибач.
Джейсон:Дякую тобі за все,просто дякую
Елізабет: так само, просто дякую.

Два патрони залишилось в магазині.І Джейсон скрізь сльози випустив їх у тіло Елізабет,обидва постріли були в  самісіньке серце.....
Тиша.....Зараз тільки тиша навколо.Джейсон впав на коліна,та почав плакати як не в себе.Емоції переповнювали його.
І якраз в цей момент приїжджає Джонатан,Мона та Білл.
Мона з Біллом відразу побігли заспокоювати хлопця.Джонатан же першим ділом пішов до Джейкоба.
Джонатан:Так ось твій фінал.Хлопчик,що змінив моє життя.Прощавай,Матеріаліст.Та прощавай той хлопчик якого все таки врятували.......