Глава 19.Почуття Джейкоба Фрая до брата

Глава 19
Почуття Джейкоба Фрая до брата

Вулиці Лондона. Сумерки. Джейкоб ховається у тіні, стежить за Джейсоном і Елізабет.

Джейкоб стояв за рогом старої будівлі, темрява ховала його контури. Він дивився на Джейсона — молодого студента медичного факультету, що йшов поруч із Елізабет. Вона сміялася, торкалася його руки, а він відповідав усмішкою, якою він рідко бачив самого себе.

Але щось у цьому усміху викликало у Джейкоба холодний тривожний тремор.

Джейкоб (тихо, собі):Вона — не світло, а тінь. Вона — обіцянка болю. 
Ця Елізабет... вона зламає його. Розіб’є його серце на шматки, яких він навіть не здатен уявити.

Він відчував, як у грудях щось стискається. Не від заздрощів, а від щось гіршого — від жахливої передчуття майбутнього розпачу.

Джейкоб підняв руку, ніби хотів зупинити Джейсона, схопити його за плече, сказати: «Відступи. Вона не варта тебе». Але страх, невідомий і глибокий, стримував його.

Джейкоб(подумки):Ми— брати. Дві половинки однієї душі. І якщо вона розіб’є його, я стану тією рукою, що збереться, щоб помститися.

Він дивився, як Джейсон сміється з Елізабет у маленькому кафе, де вони заховалися від прохолодного вечора. В очах Джейкоба з’явилась твердь — не злоба, а рішучість.

Джейкоб (шепоче):
— Я буду з тобою. Одне ціле. І коли вона зламає тебе — я зламаю її. За тебе. За нас.Вона не знає, що ми існуємо. Але я… я прийду. І ми відплатимо.

...Наступна сцена спостереження...

Сонячний день біля корпусу медичного університету. Джейкоб стоїть неподалік, ховаючись за деревом, спостерігає через вікно кафе, звідки відкривається хороший вигляд на дворик.

У дворі — четверо: Марк, Білл, Джейсон та... Елізабет. Вона намагається втриматися в образі, тримаючи білий халат, який позичила у Мони,яка не змогла там бути через хворобу.

Марк (підбадьорливо, жартома):
— Елізабет, не хвилюйся, халат підходить тобі ідеально. Ти виглядаєш як одна з нас.

Білл (посміхається):
— Вже майже команда медиків, хех.

Джейсон (серйозно, дивлячись на фотоапарат):
— Це наш старт. Ми створюємо образ, який внесе довіру. Це не просто світлина, це майбутнє.

Елізабет (з легким нервовим сміхом):
— Сподіваюсь, ніхто не розкусить, що я тут лише заради кадру.

Джейкоб губиться в цих словах, відчуваючи, що ця дівчина — наче хмара над горизонтом для Джейсона.

Фотограф готується.

Фотограф:
— Увага! Усміхніться! Три, два, один...

Клац!

Після зйомки.

Джейкоб бачить, як Джейсон і Елізабет йдуть разом, говорять тихо. Джейкоб тихо біжить за ними, намагається зберегти дистанцію, але не відпускає з поля зору.

Джейкоб відчуває холодок у грудях, дивлячись на Елізабет. Йому здається, ніби вона — початок майбутнього розбитого серця для Джейсона. Він відчуває, що має бути поруч із братом, що треба бути «одним цілим», щоб колись помститись.

 ЛОГОВО ДЖЕЙКОБА

У кімнаті тьмяне світло. На стіні — карта, фото, шпильки, натягнуті нитки. Джейкоб перебирає кілька знімків, коли раптом у двері тихо стукає його знайомий — людина з «тіньового світу», що має доступ до інформації з медичної сфери.

ЗНАЙОМИЙ (пошепки, кидаючи на стіл фото):
— Ось це тобі. Четвірка в білих халатах. Марк, Білл, Джейсон... і Елізабет, хоч і без освіти, але з халатом. Все, що треба, аби зрозуміти, як вони тримаються разом. Тримай. Не прогав момент.

Джейкоб мовчки бере фото, його руки тремтять, коли він торкається поверхні.

ДЖЕЙКОБ (приглушено, собі):
— Вони не знають, що я бачив усе. Вони не знають, що я розумію, хто вона насправді...

Він довго дивиться на Елізабет на фото, відчуваючи одночасно ненависть і холодну рішучість.

ДЖЕЙКОБ (тихо):
— Вона зламає його... Але я не дозволю їй залишитись непокараною. Я буду з Джейсоном. Я стану його силою. Ми станемо одним. І тоді...

ДЖЕЙКОБ (голос твердий, з ухмилкою):
— Тоді я зламаю її......

ВЕЧІР. КАФЕ БІЛЯ УНІВЕРСИТЕТУ.

Джейкоб ховається у тіні,
спостерігаючи, як Джейсон і Елізабет сидять за столиком. Елізабет нервово грається зі столовими приборами, її очі метушаться, а погляд відвертається від Джейсона.
ЕЛІЗАБЕТ (тихо, ледве чути):
— Я думаю, нам краще розійтися... Це просто не працює.Я хочу вирішити все завтра біля річки,в тихому місці,о 14:00.Я тебе там Чекатиму.

Джейсон мовчить, шокований, але його обличчя повільно кам’яніє.

ВНУТРІШНІ ДУМКИ ДЖЕЙКОБА:

Каміння у грудях, холод, що розливається по всьому тілу, наче отрута. Джейкоб відчуває, як голоси в голові починають шепотіти голосніше. Це голоси минулого, біль і зрада, які він перетворював на сили.

Голос у голові:
— Вона зрадила його. Вона зруйнує його душу.

Його власні думки віддаляються від реальності — замість болю він відчуває холодну рішучість. Його серце, розбите роками самотності і внутрішньої боротьби, перестає бути просто раною — воно стає зброєю.

Джейкоб розуміє:Якщо Джейсон зламається — я маю бути тим, хто збереться з уламків і стане його силою. Я маю помститися — не тільки за себе, але й за нього.

Відчай змішується з безжальною ясністю. Його внутрішній голос стає командиром, який веде до плану, що зароджувався давно.

Джейкоб (про себе, холодним голосом):
— Вона ніколи не була його. Вона була лише катом, що принесе біль. Я — його справжній брат. І я не дозволю цій історії повторитися.

Потім він повільно витягує фото, що отримав раніше, і повішує його на дошку — тепер воно означає набагато більше, ніж просто знімок. Це — символ майбутньої помсти.

Кінець 19 глави