Глава 15.Крок перед свободою

Глава 15
Крок перед свободою

Джонатан:І так,Джейсон,який у нас план.Насправді план дуже простий.
Я говорив з Фредеріком.І він погодився тебе випустити,але з однією умовою.
Джейсон:І що ж це за умова?
Джонатан::Ти власноруч вб'єш Матеріаліста.Інакше тебе казнять як співучастника.Вибач,але на інші умови я не зміг домовитись.
Джейсон:Тоді я сидітиму у в'язниці.У мене є принцип.Ні в якому разі не вбивати людей.Я собі це пообіцяв ще з дитинства..
Джонатан встає та зві стукотом кладе руки на стола.
Джонатан:Перестань жити минулим!!!!Ти бляха живеш тут і зараз.Цей світ не такий який ти думаєш.
Він взяв детектива за шкірки.
Джонатан:Бачиш мою маску????Це результат моїх дитячих мрій.Результат того,що я носив "рожеві" окуляри.І думав про цей світ дитячими очима.І куди мене це привело?Зараз я намагаюсь вмовити вже дорослого чоловіка на те щоб він нарешті став справжнім чоловіком.Та переступив через свою гордість,та позицію.В цьому світі,або ти,або тебе.Ти второпав це?????
А зараз переступи через себе,ганчірко.І стань нарешті дорослим!!!!

Джейсон був шокований,та не розумів що йому сказати.....

Джейсон:Я згоден.....
Джонатан відпустив його,та сів назад.
Джонатан:От і чудово,є якісь ідеї.
Джейсон:Треба знайти Мону та Білла Стариків.Вони допоможуть нам.
Джонатан:Тоді не гаємо часу,та вирушаємо....

Тим часом квартира Джейсона

Наче в себе вдома там сидів Джейкоб.Він відчував себе переможцем.Месією цього світу.Він почав ходити по квартирі.Та наткнувся на альбом з фотографіями.Почавши їх оглядати він бачить ці всі дитячі фотографії та йому стає не по собі 

Дитинство Джейкоба Фрая 

2 вересня 1968 року народився Джейсон та Джейкоб Фрай.Їх батьки знали що в них буде двійня.І чекали їх з нетерпінням.Але не сталось,як гадалося......В той день Лондон охопила трагедія.Через халатність лікаря та медсестри спалахнули штори у ординаторській.І пологовий будинок охопила пожежа.Вона дуже швидко збільшувалась.Всіх почали евакуйовувати.Лілі Фрай та Чарльз Фрай.Саме так звали їх батьків.Чарльз почав швидко виводити свою дружину з палати на вулицю.
Лілі:Діти,мої діти вони ж там всередині!!!!Чарльз не мене,їх рятуй— кричала з усіх сил вона.
Чарльз:Помовч,їх також врятують не переймайся....
Пройшло 20 хвилин.Приїхали пожежники та загасили пожежу.
Медсестри з дітьми вистроїлись в ряд,та почали по черзі кричати прізвище дітей.
Черга дійшла до нашого подружжя.
Медсестра:Родина Фрай,Родина Фрай!!!!

Ми!!!— крикнули обоє.
Медсестра:Ваш син,будь-ласка тримайте його.
Лілі:А де другий?Де Джейкоб?????Це Джейсон.
Медсестра:Як це де другий?Тільки не кажіть що.
Медсестра втрачає свідомість,а Лілі починає плакати та рватись у будівлю пологового будинку.Чарльз її зупиняє при цьому тримаючи свою дитину на руках 
Чарльз:Заспокойся,Лілі,заспокойся будь-ласка.Можливо він у іншої медсестри.

Але дочекавшись до кінця ім'я Джейкоб Фрай так і не прозвучало.
Лілі та Чарльз буди подавлені,але в них був Джейсон.І вони вирішили що вкладуть у нього в два рази більше любові.Таким чином вшанувати пам'ять Джейкоба.

Але насправді він вижив у тій пожежі.Його до себе забрала одинока мама у якої дитина загинула при пологах.Коли почалась пожежа.Вона забігла до кімнати та взяла саме Джейкоба до себе.Звали її Мередіт Паркер.
Дитинство у Джейкоба було не дуже вдале.До 1 класу він був звичайною дитиною,Мередіт виховувала його сама,та давала йому все що тільки можна,аби він відчував себе щасливим.Вона жила ним,душі в ньому не чаяла.Він для неї був на першому місці.
Але пішовши до школи все змінилось у хлопця в житті.Він став зворотньою версією себе.Він став грубим,не хотів нікого слухати,бачити.Міг говорити сам з собою.Його цькували в школі,і з роками це накопичувалось і накопичувалось у нього в душі.І в один момент його психологічний стан не витримав.Він все частіше і частіше говорив з собою.Залякував своїх однолітків.Мав приступи агресії,та просто його починало все бісить.Він почав чути якісь голоси в голові,які казали йому що всі інші не варті його уваги.Що він живе не своє життя.Після цих всіх тривожних дзвінків його "мати" відвела його до лікаря.Там йому і поставили діагноз.Шизофренія.

Їй запропонували один із сумнівних методів лікування.Лоботамія.Вона невагаючись дала згоду на цю операцію.
В день операції вона намагалася поговорити з Джейкобом.Але вінн мовчав.Просто мовчав,але в нього в голові мовчання не було....

Операцію назначили на суботу.Сьогодні ж четверг.

Наступний день

Джейкоб збирався до школи.Хоча він не хотів туди іти.Але мусив.
Йшовши в школу він почув знову цей голос в голові.
Голос:Агов,Джейкоб,ти хочеш мене позбутись?
Джейкоб:Я не знаю,ти єдиний хто розумів мене.Хто любив мене,окрім мами.Ти єдиний,хто радив мені хороші речі.Захищав мене.
Голос:І ти хочеш щоб мене забрали?
Джейкоб:Я хочу нормальне життя.Щоб від мене не шурхались.Хочу мати дівчину.Хочу мати друзів,хочу мати нормальне життя.А не ось це все.

Голос:Після всього,ти хочеш вбити мене саме так.Ну добре,Ти сам цього захотів.....

Кінець 15 глави