Глава 12.Джейсон Фрай,та його нове життя

Глава 12
Джейсон Фрай,та його нове життя

На наступний день після вбивства Джейсон знаходився у слідчому ізоляторі у відділку поліції.
Через день  вже має бути суд над ним.
На Джейсоні немає обличчя.Він впав в депресію.Його емоції заховалися далеко всередині його душі.Зараз він виглядає як просто пусте тіло яке дихає.
В камері він був один.Як дуже небезпечний злочинець.Він картає себе.Він винить себе у вбивстві Мері.Адже через їх тягу до похоті.Саме Джейсон став важелем для вбивства Мері від Матеріаліста.Він внушив собі,що це він вбив Мері,а не маніяк.
Маніяк же втік без особливих проблем.
Тут по камері Джейсона починають стукати.

Поліцейський:Фрай,на вихід.Руки за спину.Та без різких рухів.
Джейсон виходить з камери,стає до стінки та кладе руки за спину.На нього вдягають кайдани та ведуть до кабінету для допиту.
Завівши його туди,він сів на стілець та просто чекав.
В кабінет заходить двоє людей.
Перший це вже всім відомий Фредерік Аберлайн.І друга людина.
Високий чоловік середніх років,чорнява волосся,борода,вуса такого ж кольору,його зелені очі які наче були наповнені гнівом.Одягнутий в черевики,брюки чорного кольору.Біла рубашка,та піджак також чорного кольору.Але була в нього і особлива риса.Його ліва частина обличчя була під спеціальною маскою.Через яку не видно нічого.Навіть ока.

Вони обидва сідають за стіл та починається розмова.

Фредерік:Джейсон Фрай,ви знаєте для чого ви тут?
Джейсон:Я вбив її,вона загинула від моїх рук.—лиш тихо промовив детектив.
Фредерік:Тобто,ви хочете сказати,що ви і є той самий Матеріаліст?
Джейсон:Я не знаю

Фредерік привстав та стукнув кулаком по столу.

Фредерік:Не пудри мені мізки,весь цей час ти ним і був,і лиш водив мене за ніс.
Експертиза показала,що в дівчину стріляли саме з того пістолету який був в тебе в руках.
Джейсон:Він мені його підкинув,але я не знімаю з себе того,що це я її вбив.Якщо б не я,вона б жила і надалі.— тихо говорив хлопець 

Фредерік:Ти ж ще молодий,який в тебе був мотив для їх вбивства?

Джейсон:Я не він,але я не хочу більше бути в цьому світі.Ще в дитинстві я поклявся собі,що буду рятувати людей,а сам раз за разом порушую цю обіцянку....— так само тихо говорив хлопець....

???:Комісар Аберлайн,можна я з ним поговорю на одинці будь-ласка.І як закінчу я вас покличу.

Фредерік:Добре,він твій,роби що хочеш.Він мене так злить,через те що дурив мене весь цей час.Залишаю його на тебе...Потім зайдеш до мене після допиту 

???:Так точно,комісаре.

Фредерік вийшов з кімнати,та Джейсон залишився на одинці з цим чоловіком.

???:І так,пане Джейсон Фрай,мене звати Джонатан Тері,і я новий слідчий цього відділку.

Джейсон:І що з цього?Я ж зізнався,що ви хочете від мене?Посадіть мене просто,та і діло з кінцем.

Джонатан:Ми завжди це встигнемо,але моя задача розібратись.Чому ви брешете?

Джейсон:Я не брешу,я і правда її вбив 

Джонатан:Не правда,вбив її Матеріаліст,а ви лиш собі накрутили що ви її вбили.

Джейсон:Невже ви не розумієте простих речей?Ви ж слідчий,ми в своєму роді колеги.

Джонатан:Що саме я не розумію?

Джейсон:Він вбиває жінок,дівчат які розбили серце своєму хлопцю.Вбиває тих кто зрадив,покинув,тих хто знищили в чоловікові його душу та серце.І саме через мене Мері зрадила своєму хлопцю Артуру.І саме я став причиною її вбивства.Адже якщо б нічого не було.Вона була б жива.Але він знав.Він прорахував усі можливі варіанти.І точно знав,що саме через мене він її і вб'є.

Джонатан:Ого,навіть так.Тоді ж ви точно не винні.Навіщо вам у в'язницю?

Джейсон:Не хочу бачити цей світ.Я тут ніхто,і ніщо не можу вдіяти.Я досі навіть нікого не врятував.....Хоча саме з цією ідеєю я жив усе життя.

Джонатан:Пістолет,який був у вас в руках в моменті затримання.Він був ваш?
Джейсон:Ні,то був його.
Джонатан:Підтвердити цього ніхто не може.....Відбитки на пістолеті ваші.Куля яка була у Мері Уотсон також була саме з цього пістолету...Я думав вам допомогти,але я бачу що ви дуже хочете,щоб він продовжував вбивати.Тому на цьому я закінчу,якщо треба буде моя допомога,просто викличте мене через старшого у в'язниці.Завтра суд.Так що готуйтесь.
Джонатан виходе з кабінету та каже щоб його відвели назад в камеру.До Джейсона підходять та починають відводити до камери.
Закинувши його туди,Джейсон сів собі на ліжко та просто сидів дивлячись на підлогу.Просидівши так хвилин 30,він не промовив ні слова,не показав ні однієї емоції.Він ліг,та почав засипати.

Тим часом в іншій частині Лондону 

Білл:Мона,може досить вже так довго обирати одяг?
Мона:Білл,ти розумієш що твоє весілля ось ось на носі.Я маю виглядати шикарно.
Білл:Еххх,немає старого на тебе.Він би вже не витримав.
Мона:Блін,це вже рік пройшов як його немає.І рік як Джейсон перестав з нами спілкуватися.
Білл:Так,він дурак,він нам як брат.І думав що ми його будем звинувачувати у смерті батька.Хоча тут ще один аспект скоріше за все зіграв роль.Але ладно,нн важливо.Запрошення я все одно йому відправлю на весілля.

Купивши одяг,вони вийшли з магазину та підійшли до зупинки,там був автомат з газетами.Мона кинула монету та дістала свіжу газету.
Розгорнувши її на першій шпальті була стаття.

"Затримано серійного вбивцю,так же відомого як Матеріаліст.Ним виявився детектив Джейсон Фрай,якого наша поліція спіймала на місці злочину"

Мона  прочитавши це скинула пакети нв землю,та тикнула Біллу газету до рук.
Білл:Агов,що з тобою?
Білл прочитав та так само був шокований.
Білл:Та ну,це ж не може бути правдою.Пам'ятаєш як він обіцяв в дитинстві та кричав на кожному кроці,що рятуватиме людей?
Мона:Пам'ятаю.Я також не вірю в це.
Аж тут раптом до них сзаду підходить чоловік та обіймає їх обох двома руками