Глава 7.Джейсон Фрай переможець у всьому

ФІНАЛЬНИЙ БІЙ. ДЖЕЙСОН ПРОТИ ПІТЕРА.

Підпільний клуб дихав очікуванням. У повітрі — напруга, як перед грозою. Люди стояли щільним колом, ніби мали бути свідками не просто бою, а суду.

Джейсон зайшов першим. Його обличчя — мов вирізане з каменю. Він не озирається. У ньому — повна тиша.

Пітер з'являється з усмішкою. Його тіло — пружне, готове. Він знає стиль Джейсона. Він грав з ним у голові тисячі разів.

— Знаєш, — каже Пітер, розминаючи зап’ястя, — іноді я думаю: вона залишила тебе не тому, що я кращий. А тому що ти зламався раніше, ніж зламав усе навколо.

Джейсон не відповів. Просто опустив плечі. Йому було байдуже, де Елізабет. Він знав: цей бій не про неї. Про нього самого.

Суддя дає знак. І бій починається.

Пітер діє першим — швидка серія ударів: корпус, голова, знову корпус. Відточено. Але Джейсон блокує більшість — гнучко, економно. Він читає Пітера, вивчає ритм.

Раптово — відповідь: короткий хук у щелепу. Пітер відступає. Неочікувано. За ним — удар ногою по стегну, жорстко. Ритм змінюється. Тепер уже Джейсон наступає.

Він не агресивний — точний. Його удари мов вирізані скальпелем: один у печінку, другий — у плече, третій — у груди. Усі — на зниження дихання, на виснаження.

Пітер контратакує — удар у голову. Джейсон похитнувся, але втримався. Вони змикаються в клінчі. Пітера кидає на підлогу, та він швидко підіймається. Його погляд — вже без усмішки.

Знову серія обмінів. Видовищно. Люди навколо стискають кулаки, ловлять кожен рух. В повітрі свистить втома, але вони не зупиняються.

Нарешті — момент.

Пітер знову робить ту саму комбінацію, яку Джейсон вже бачив. І цього разу — ловить її. Удар перехоплено. Джейсон робить крок уперед, розвертається і б'є з розмаху зворотним кулаком — точно в щелепу. Пітер падає.

Не вирубаний. Але лежить.

Тиша.

Джейсон підходить. Дивиться на нього зверху. Пітер — задиханий, очі розмиті. Мовчить.

І тоді, не театрально, не голосно — Джейсон каже:
"Коли довго дивишся в темряву, вона починає впізнавати тебе. І вже не відпускає."
Та пішов,ти — сказав Пітер сплюнювши згусток крові на підлогу.

Детектив розвертається. Йде крізь натовп. Його тінь довга. У клубі залишається тільки важке дихання й відлуння цієї фрази, мов присуд.

Кевін заходить до роздягальні де був сам Джейсон

Кевін:Ну ти і дав жару друже,а та фраза в кінці,уххх.Ось твої 400 долларів.

Еххх,дякую,я побуду сам зараз,вибач — сказав ледве дихаючи детектив.

Кісточки рук ще горіли після бою. Детектив  сидів на лавці в роздягальні бійцівського клубу, стискаючи в пальцях шматок рушника, змоченого у воді з оцтом.Ррзвернувшись він взяв свою сумку та знову його поле зору втрапило на записку

Джейсон:Та клята біла записка. Жодного слова. Ні плям, ні слідів. 
Але він знав: вбивця не лишає нічого просто так.

Джейсон вийшов з душу, змахнув піт з обличчя тим самим рушником і не глянув, як той випав з рук на його спортивну сумку. А на сумці лежав — аркуш. Той самий.

Краєм ока він помітив: на папері щось проступає.
Він схопив аркуш. Літери — бурі, нерівні, мов палені. Прості слова виступали з білизни, немов привиди:
"Це не моя остання жертва,зловіть мене якщо зможете,детективе!!!."

Джейсон завмер. Очі блиснули. Оцет…
Тепло…
Невидиме чорнило.

Він миттєво згадав дитинство, коли писав записки лимонним соком. Від пари або нагрівання літери проступали. Тепер усе мало сенс.Він схопив фен, направив гаряче повітря на аркуш із сумки — і побачив ще один рядок:

"P.S.Я Матеріаліст,це не про зло,це про справедливість."

Джейсон:Бляха,ну хто ж він такий.Який сенс у його записках.Так треба збиратись додому,та телефонувати Мелані,хочу з нею зустрітись та поговорити про Колін.

Джейсон почав збирати речі.Він іде звідси переможцем не на аркуші паперу.А переможцем над собою.Над своїми травмами.Десь всередині нього киплять емоції радості за перемогу над Пітером.

Ехх,не дарма все таки вивчився на лікаря,навіть в такій ситуації воно мені допомогло —проговорив він,у себе в голові.
Вийшовши з клубу він направився додому.Зловивши таксі він через хвилин 20 вже був вдома.Скинув свої речі,поклав брудні речі в кошик.Привів себе в порядок,та вдягнув свій домашній одяг.І почав шукати записку з номером телефону від Мелані.Знайшовши її він відразу їй телефонує....

Доброго вечора,мене звати Мелані,чим можу бути корисна? — сказала Мелані піднявши слухавку телефону.

Джейсон:Привіт,Мелані,це Джейсон Фрай,детектив до якого ти приходила з приводу вбивства твоєї подруги.Ми можемо завтра зранку зустрітись у мене.Я б хотів поговорити з тобою.

Мелані:Так,звичайно,я буду о 10:00 у вас,вам підійде?

Джейсон:Так,все супер,буду тебе чекати,гарної ночі!!

Мелані:Навзаєм!!

Поклавши слухавку Джейсон розтопити камін,сів у своє крісло та дивився на вогонь.

Сьогодні я переміг у багатьох аспектах,але все таки десь всередині відчуваю пустоту в собі.Неначе я не повноцінний.Невже я настільки перейшов в темноту своєї душі,що з моїх уст вирвалася та фраза після бою.
Фухх,так треба зібратись.Пар я свій скинув на ринзі.Моральний стан підняв.Хоча минуле так і не відпускає мене.....— говорив пошепки Детектив сидячи біля каміну.

Кінець 7 глави