Глава 5.Біль детектива

Був холодний весняний ранок.Лондон покрито туманом.Джейсон сів біля каміну та попиває чай.
Джейсон думає про себе:
Мені от що цікаво,він ж по-любому не просто так їх вбиває.Не тому що він хворий на голову та психопат.
Нііі,він якраз дуже розумний.Я хочу його знайти та поговорити.Хочу щоб він розказав все що відбувається всередині нього.
Це схоже на другого Джека-Різника,але і не зовсім.
Тут дзвінок по телефону Джейсон підіймає слухавку.
Фредерік:Бар Салун в центрі,друге вбивство,почерк його.Приїжджай
Джейсон,бо тут просто......
Джейсон:Я вилітаю,хай нічого не чіпають поки я не приїду
Джейсон не допивши чай,вдягнувся та поїхав на місце злочину.
Сидячи в таксі він роздумував
Як мені його знайти?Я хочу зупинити це.Але в той же час мені цікаво як він вбиватиме далі.Я зійшов з розуму?Чи мною рухає азарт?Оххх,якби ти була поруч Елізабет,якби ти була поруч.....
Так,пфф,Джейсон зберись не варто зараз згадувати її.Це в вирішенні справи не допоможе.А ось вже я бачу і цей Салун.
Джейсон прибув,вийшовши з таксі він відразу направився на місце злочину.
Його пропустили крізь огорожу так він побачивши цю картину просто застиг на місці.....
Три трупа,в одного стирчав ніж в лобі та він був повністю оголений...Другий же лежав на животі.Та останнє тіло.....Тіло Іві Пакертон.В ній знаходилось 4 ножа.Два були в очах,та два стирчали з її серця.Вона була в позі раком.Та виріз на тілі такий самий як і на минулій жертві.
Джейсон:Фредерік,ти колись таке бачив?
Фредерік:Я в шоці......Такого я ніколи не бачив.Є що сказати?
Джейсон:Поки нічого....Уже встановили хто ці люди.
Фредерік:Двух так.Іві Пакертон,та Джон Маршал.Останнього поки ще ні.Іві та Джон були парою до недавнього моменту.Вона його кинула,але він не зміг цього прийняти,і все закінчилось ось так...Нам це розповів друг Джона,Майлз.Ми його відпустили але попередили що можливо ти з ним захочеш поговорити.
Джейсон:Захочу,дайте мені його контакти.Я потім з ним зв'яжусь...Я огляну тут все.
Фредерік:Так,будь-ласка в тебе є на це час.
Джейсон пішов оглядати тіла.Першим він підійшов до оголеного хлопця.
Оглядаючи його тіло він зрозумів що смерть була миттєвою від прямого попадання у лоба.
Джейсон про себе:Але якою силою треба володіти щоб ось так пробити черепну коробку....І чому він голий.Хммм.
Оглядаючи надалі його тіло він знайшов на половому органі хлопця сліди екуляції.
Джейсон про себе:Та ну ні.....Не може бути.Невже вони це робили прямо на очах того хлопця.Це жахливо,і навіть дуже...
Зрозумівши що з цього юнака він зібрав усю інформацію яка треба була,він перейшов до тіла Джона.
Той лежав на животі.Відразу були помітні рани від ножів в спині.Більше ніяких слідів він не знайшов,які могли б свідчити про можливість його смерті.Смерть наступила через втрату багато крові.Але детектива не покидала думка:
Чому саме він помер.Адже по логіці він мав залишитись живим.....Невже він....
Еххх,любов то жахлива штука,іноді змушує робити божевільні речі..Він і не мав помирати,він пожертвував собою,щоб врятувати її.Навіть бачивши зраду на власні очі.Ну і Дурень.....
І ось він перейшов до тіла Іві.Тут взагалі жесть.
Вона була в позі раком.4 ножі в її тілі та вирізаний напис скалпелем.Останнє наче вже стало його стилем,стилем цього маніяка.Почавши оглядати тіло з голови.Джейсон дивиться на ножі які стирчали з очей та розуміє:
Це він її насадив на них.Якщо взяти до уваги те наскільки ножі були глибоко всттромлені в очні яблука.То вбивця сам її на них насадив....
Навіщо так знущатися над дівчатами?Навіщо....Йому яке діло до їх життя.Навіщо він їх вбиває.....Добре,ідемо далі.
Та поза в якій вона була....Він спеціально її так поставив,наче натякає нам про те що вона зрадниця.Що прямо тут вона мала половий контакт з тим хлопцем в якого з лоба стирчить ніж.Картинка складується потихеньку....
Ножі в серці.Наче натяк що в неї немає серця.Мотиви вбивці зрозумілі.Якщо взяти перше та друге вбивство.Хоч про перше відомо менше,але якщо взяти друге,то з цього випливає,що і перша дівчина так само була зрадниця.Треба буде поговорити з тією дівчиною яка до мене приходила.Як її там звали???Мелані,точно.Буду вдома наберу її
Йшовши далі по тілу він дійшов до надпису шльондра....Ну тут вже все зрозуміло.Знову робота скалпелем.І знову ті ж слова.Можливо і записка також тут десь є?
Біля тіла лежав аркуш паперу,але він був пустий.Не було видно нічого.Але Джейсон не думає що це просто пустий аркуш.Це знову шифр,знову загадка.Взявши цей аркуш він направився до комісара
Джейсон:Я закінчив,підготую вдома звіт та надішлю вам.Там знову була записка,я її візьму з собою.Вона пуста.Чистий аркуш,але я вдома ще гляну.Я думаю там все таки щось написано....
Фредерік:Щось можеш коротко сказати?
Джейсон:Знову зрада.Той кого ще не опізнали помер бо він сношав Іві,і вбивці це не сподобалось.Джон помер бо захищав Іві від маніяка.Ну а дівчина,я думаю тут і без моїх слів все зрозуміло.
Фредерік:Тоді іди відпочивай,відразу дай знати як щось знайдеш.
Джейсон:Домовились,я поїхав тоді.
Джейсон покинув місце злочину та направився у бік свого будинку.Він вирішив пройтись пішки та по дорозі зайти в кафе.Випити кави та з'їсти щось.
Йшовши по цій частині Лондону його навіювали спогади....Спогади про його минуле...
Джейсон:Еххх,пам'ятаю як ми тут гуляли,тоді я був звичайним студентом,та підпрацьовував у лікарні мед братом.Еххх,в мене є медична освіта,а я шукаю злодіїв))
Елізабет,хоч і пройшло вже пів року.Але її силует іноді досі перед очима.Що я зробив не так?Я її кохав більше за життя.Ладно пофіг,я вже звик бути один.
Зайшовши до кав'ярні,він замовив собі еспресо та круасан.Забравши замовлення він сів за столик та насолоджувався моментом...
Аж раптом його хтось стукнув по плечу.
Повернувши голову він побачив її.Елізабет....
Елізабет:Привіт,Джейсон,не очікувала тебе тут побачити.Як ти?
У Джейсона відняло мову,його почуття знову поглинули його,та він знову відчув той біль який йому вона нанесла.
Джейсон:Ооо,привіт,та я так вирішив зайти пообідати та відпочити від роботи.
Елізабет:Досі працюєш мед братом?
Джейсон:Ніі,та неважливо де я працюю.
Елізабет:Знаєш,мені стало легше коли ми розійшлись,я зрозуміла що я не була готова до серйозних стосунків.Але ти був хорошим,правда.
Джейсон про себе:Мг,розкажеш мені тут..Думає вона так.Дурепа,та і все.
Джейсон:Хех,ну я радий за тебе.Вже маєш когось нового?
Елізабет:Так,маю.Мені з ним добре,я відчуваю себе тою ким я хочу.
Джейсон про себе:Ну от нафіг ти тоді до мене підійшла.Хмм,здається я починаю розуміти маніяка.
Елізабет:Чув доречі про маніяка?
Джейсон:Чув,і що далі?
Елізабет:Страшно якось ходити по вулиці зараз під вечір,або вночі.
Джейсон:А ти наче так часто в такий час буваєш на вулиці
Елізабет:Зараз так,бо часто іду від хлопця в цей час сама додому.
Джейсон про себе:Внатурі?Сама відд хлопця вночі.Як же ти низько впала.Я не був таким....
Джейсон::Це все круто,але мені це навіщо?Ти захотіла похизуватися новим хлопцем?Я тебе вітаю,але я краще піду.Апетит різко зник.
Елізабет:Зачекай,давай я з тобою піду.
Джейсон:Навіщо?Я і сам можу дійти.Мене проводити не треба.
Елізабет:Поговоримо про все те що було
Джейсон:Про що говорити??????Як ти просто взяла та розбила моє серце?Як покинула мене одного,коли я хотів тебе підтримати?Коли я душі в тобі нечаїв,а ти все одно пішла.Бо ти втомилася?Від чого,блять ти втомилася?Від чого руки опустилися?От скажи мені,га?А зараз в тебе вже новий хлопець.Просто топ,а я досі хожу як дурак і згадаю всі ті моменти які мій мозок просто не може забути.Що ще ти хочеш обговорити?
Елізабет:Вибач.....Але тоді я правда була сама не своя.
Джейсон:Я тебе вибачаю.Знаєш через тебе,через ту травму яку я отримав я став сильніше духом.Я маю роботу яку хочу,маю справи.Живу один для себе.
Ти зняла мої рожеві окуляри на цей світ.І я зрозумів що щастя не тільки в стосунках....Хоча ти,ай все.Я пішов...
Елізабет просто мовчки слухала його та пустила сльозу.
Джейсон це побачив,та не зміг перебороти себе.Як результат він з нею проговорив до вечора.І вже стало темно.Він вирішив її провести до будинку.Ось провівши її до будинку Джейсон сказав.
Джейсон:Це був останній раз,в тебе є хлопець От хай він тебе і проводить.Ти в моєму житті вже не сама важлива персона.Цей світ став для мене зрозуміліше після того як ти пішла.От хай він таким і буде,аніж я знову надягну рожеві окуляри....
Елізабет:Прощавай,Джейсон,ти був і правда хорошим хлопцем....
Елізабет хотіла його обійняти,але той просто відійшов назад та пішов...
Тут його боковий зір побачив силует чоловіка який наче за ними спостерігав.Як тільки той чоловік побачив детектива той відразу забіг за кут.
Джейсон побіг за ним розуміючи що це може бути маніяк.
Заавертаючи в той же перевулок той чоловік стояв біля стіни.Було видно тільки його силует
Джейсон:Агов ти,це ж ти?Ти той самий маніяк.
???:Я б себе так не називав.Скоріше мені більше підходить Матеріаліст.Це слово краще описує мене.
Джейсон:Матеріаліст,ну так звичайно,як я сам до цього не додумався.Ти ж розумієш що я тебе не відпущу
Матеріаліст:Відпустиш,ще і як.Адже мене тут немає.
Джейсон:Що означає немає?Ти тут переді мною
Матеріаліст:Ти ще не зрозумів що тут окрім тебе нікого немає?Я в твоїй голові,детективе.Хахахахахахахах
Джейсон:Та якого біса тут відбувається,що це за день.Що за біль всередині мене.За що мені це все......
Джейсон падає на коліна та починає стукати руками по землі.
Матеріаліст підходе до Джейсона.
Матеріаліст:Не хвилюйся,я зроблю цей саіт краще.Я розумію твій біль.То була твоя колишня.Хочеш я її вб'ю?Скажи мені Джейсон Фрай,ти хочеш щоб я її вбив?????
Джейсон мовчить....
Матеріаліст:Я задав питання.Я хочу почути від тебе ці слова.Давай,покажи своє справжнє я.Скажи мені це.Вголос,скажи!!!!!
Джейсон:Ніііі,клятий ти виродку не хочу,він дістав з кобури пістолет та зробив постріл в нього.
Але нічого не сталось....
Матеріаліст:От бачиш....Я ж кажу я плід твоєї уяви.І відповідь твоя не правдива.Я це бачу...Ми ще зустрінемось,детективе....Я вб’ю ще не одну дівчину.
Джейсон:Ніі!!!!!!!!!!!
Після цього силует просто зник та Джейсон лишився один так і стоячи на колінах....