Розділ 2

2 Мирослав

Вдруге я прокинувся ближче до вечора. Відіспаний, повний сил і голодний.

Вмикаю телефон - так, щоб поліція мені не надокучала, я просто вимкнув його, але тепер можна подивитись новини, поскролити дзвінки і тому подібне.

Перше що шукаю - повідомлення з банку щодо блоку рахунків. Це щоб розуміти, як поводитись з батьком. Він напевно скоро повернеться з офісу, буде знову не в гуморі, а отже треба підготуватись і відігратись за вранішню сутичку.

Теж мені проблема - ДТП. Ніхто не загинув. Все інше - вирішують гроші.

Смс я до свого розчарування знаходжу. От же ж принципові потерпілі потрапили.

Набираю адвоката, щоб сказати команду “Фас!”.

- Я все розумію, Мирослав Ярославовичу, - чую на тому боці офіційний тон.

- Е, Ігорьош. припини, - прошу я в чоловіка. З цим хлопцем я знайомий дуже давно, ще з студентських років. І він чудово знає, як мене бісять такі звернення. - Займись цією справою. Запропонуй їм гроші, чи зроби винними в ДТП - картбланш, сам вирішуй…

- Ні, - стримано відповідає Ігор. - Ти сам вирішуй. Я не збираюсь брати на себе таку відповідальність.

- Раніше брав…

- Це кримінальна справа, це зовсім інший вид відповідальності! І як ти уявляєш це своє “зроби винними в ДТП їх”? ТИ ВІДЕО З КАМЕР БАЧИВ? - з незрозумілих причин він підвищує голос. - Ти летів як скажений! І я тобі більше скажу - це відео вже в усіх пабліках і новинах.

- Жесть, - тільки й відповідаю я. - Значить домовляйся з потерпілою. Як хочеш!

Я кладу слухавку. Злий. Який же злий. Треба негайно поїсти і їхати знімати стрес.

На щастя з мамою я не перетинаюсь. Вона десь у справах. А хатня робітниця, що розігріває для мене “сніданок” дуже добре вишколена. Тому не вступає навіть в розмову зі мною.

Я їм, переодягаюсь і тікаю з дому. Проблеми починаються вже на заправці - я забуваю, що картки заблоковані, тому намагаюсь розрахуватись за бензин, але мені не вдається. Не подавши виду, що мене збентежила ця проблема. я розплачуюсь готівкою ізнову телефоную Ігорю.

Нічого втішного він мені не повідомляє. Адвокат потерпілої не хоче мирової угоди, оскільки ще не знає про розмір витрат на лікування.

- Якщо раптом твоя совість бентежиться, - додає Ігор. - То з дитиною все гаразд, і жінка в стабільному стані.

- Як вона взагалі потрапила в те ДТП? Я там окрім вантажівки нічого не бачив, - видаю я, старанно приховуючи, що одна пружинка в моєму тілі розслабилась. Все ж десь в глибині душі я переживав що через мене міг хтось загинути.

- Вона їхала за вантажівкою, - пояснює адвокат. - На щастя у неї спрацювали подушки безпеки, та і швидкість руху була не надто велика. А от ти в сорочці народився, машина в мотлох, а на тобі жодної подряпини.

- Бо треба обирати безпечні автівки, - відповідаю я.

- Більше добрих новин не маю, - продовжує Ігор. - Тобі світить в'язниця. І банкрутство. І думаю мета потерпілої саме в цьому - не гроші зрубати, а посадити тебе за ґрати.

- Дурня якась. Хто в здоровому глузді відмовляється від грошей?

- Дружина народного депутата.

- Фак! - я відбиваю виклик, бо мені треба трішки подумати.

Трясця всім їм! Як я міг так влипнути.

Я лихоманливо набираю в пошуці новини щодо цього ДТП. І бачу що на мені вже роздули таку хвилю, що скоро кожен зустрічний буде пальцями в мій бік тикати. Я став місцевою зіркою. Кругом мої фотки і жахливі подробиці аварії. І навіть відос як мене нудить під час арешту.

Щоки нестерпно пече. З мене старанно ліпили монстра. А чоловік потерпілої набирав бали в рейтингу боротьби з корупцією і злісними мажорами. Не дивно, що тато відмовився мені допомагати. Він певно відразу знав, з ким ми зіштовхнулись лобами.Якщо діяти напролом, то можна і самому банкрутом стати.

І виходить, що він як завжди мав рацію. Зникнути в цій ситуації було найліпшим варіантом. Перечекати поки все втихне. Але їхати в село? Що я там буду робити?

Я паркую лексус біля клубу і вперше в житті не поспішаю поринати в царство музики і розваг.

Я не боюсь відповідальності. В'язниця так в'язниця. Але з іншого боку - навіщо це мені? Може і правда варто залягти на дно.

Поки сидів думав, повз проїхався екіпаж патрульної поліції. Як причепляться до мене, то точно арештують. Я без водійських прав та ще і підозрюваний в злочині. Ніколи не задумувався про свої стосунки з копами. Але тепер, знаючи що батько не буде прикривати мою дупу, як починаю поводитися обережніше.

Тож дочекавшись поки копи поїдуть, я теж вирулюю в інший бік. Обійдусь сьогодні без клубу. Зрештою вечірку можна влаштувати і у мене вдома.

У мене є квартира, куди я возю дівчат. Жити я віддаю перевагу там, де готують і прибирають за мною, тобто в батьків. Але маю гніздечко для розпусти.

Тож заїжджаю туди, при чім незвично для себе кермую акуратно, щоб не нарватись на копів.

Проте стикаюсь з новою проблемою - до мене відмовляються приїздити подружки. Наче вже якимось чином пронюхали, що я залишився без грошей. Бісить все.

Роздумую, чи набрати ще раз адвоката - нехай вже робить щось!

- Мирославе Ярославовичу, - знову снобський тон. - Я ціную вас як клієнта, але оскільки ваша платоспроможність під питанням, то попрохав би не телефонувати мені в неробочий час, - відбриває мене Ігор.

Я дратуюсь ще більше. Коли він з гуляки став серйозним спеціалістом? Ми ж ніби ще кілька років тому разом напивались і кадрили дівчат! Але ось Ігор набирає ваги в суспільстві, в той час як я все той самий гультяй.

- Не сумнівайся в моїй платіжоздатності! - гарчу у відповідь.

- Заспокойся, і повір я роблю все можливе, - відповідає Ігор. - Але не приведи Боже тобі знову утнути якусь дурницю! Ти зараз де?

- Вдома!

- Правильно. От там і сиди пару тижнів.

- Ви всі що з розуму мене зібрались звести? - я зі злістю клацаю пультом. вмикаючи новини. Але там знову моя пика! Чорт забирай, добре що я не попхався в клуб, бо ще б автографи довелось роздавати. Я перемикаю канали, і натикаюсь на рекламу турфірми - різдвяні канікули в Карпатах.

- Я роблю все можливе, - бубнить Ігор.

- Роби.

Я вже поринув у мрії, обіцяні рекламою. Банош, привітні гуцулки, лижі і чани з ароматною водою. Вони манять мене. Саме те, щоб зняти стрес і не показуватись на очі журналістам та поліції.

Ще трішки подумавши, я схиляюсь до думки, що пропозиція тата не така вже і погана. Поїхати відпочити в гори, поки втихне скандал. А батько нехай думає, що я згодився працювати вчителем. Хто найхитріший на світі? Правильно. Мирослав. Я їх всіх перехитрую, і вийду сухим з води..