Мастерн
Розділ 1. «Світло над Мастерном»
У Мастерні завжди пахло фарбою й дощем.
Коли вечір опускався на бруковані вулиці, ліхтарі світилися, немов очі старих чарівників, а десь у вікні на третьому поверсі сиділа дівчинка з пензлем у руках.
Її звали Марія Френштон. Вона малювала світ таким, яким його бачила серцем — загадковим і світлим, але з тінями на краях. Кожен мазок був спогадом: усмішка мами, крик подруги, відблиск сонця на мокрому камінні.
Іноді фарби не слухалися. Вони ставали темні, важкі — мов страх, що ховався десь усередині.
Тоді Марія клала пензель і просто дивилася у вікно. Там, за склом, місто дихало разом із нею. Люди проходили повз, не помічаючи дівчинки, яка вчилася любити тих, хто поруч, навіть коли вони не помічали її.
Одного вечора вона вирішила намалювати себе — справжню, не вигадану. Не ідеальну, не таку, як усі хотіли.
І вперше її картина засвітилася зсередини.
Вона зрозуміла: щоб стати кращою, не треба бути кимось іншим.
Треба просто дозволити світлу в собі не згаснути.
А внизу, під її вікном, Мастерн тихо усміхнувся — і загорівся новими вогнями.
#173 в Фантастика
#321 в Різне
Відредаговано: 07.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
