Маски

вірш

Усі ми одягаєм маски по життю,

Бо дуже боїмося, хто що скаже…

Втрачаємо те справжнє наше,

І рідко піддаємось вороттю.

 

Під гримом легше приховати суть,

Здаватись кращим, розумнішим навіть.

Заангажоване суспільство ставить

Нас на проторену роками путь.

 

Чи щось відіграє менталітет,

Який формується і вже як особливість?

За чесність тут сприймається мінливість,

А поведінку підлаштовує авторитет.

 

Ми ширмою оманюєм себе і рідних,

Адже в коханні теж усі — «актори».

Потім дивуємось: звідки оті потвори?

За масками поганців не вбачаєм гідних…

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше