Усі ми одягаєм маски по життю,
Бо дуже боїмося, хто що скаже…
Втрачаємо те справжнє наше,
І рідко піддаємось вороттю.
Під гримом легше приховати суть,
Здаватись кращим, розумнішим навіть.
Заангажоване суспільство ставить
Нас на проторену роками путь.
Чи щось відіграє менталітет,
Який формується і вже як особливість?
За чесність тут сприймається мінливість,
А поведінку підлаштовує авторитет.
Ми ширмою оманюєм себе і рідних,
Адже в коханні теж усі — «актори».
Потім дивуємось: звідки оті потвори?
За масками поганців не вбачаєм гідних…
Відредаговано: 16.02.2026