Глава 9

Настя

Дивлюсь на своє зображення на картині й думаю про те, що такою щасливою я, мабуть, виглядаю тільки, коли верхи на коні. У такі моменти я відчуваю себе вільною від усього – від проблем, від даних обіцянок та постійного контролю. Від цих думок мене відірвав Кирило.
– Я здогадувався, що буду для тебе першим, але зараз, коли я в цьому переконався, то не можу навіть думки припустити, що після мене буде хтось інший.
Усе це він сказав, лежачи на боці, підпираючи рукою голову та уважно мене розглядаючи.
– Що це означає? – глянувши на нього, спитала я.
– Я хочу, щоб ти була зі мною і більше ні з ким, – безапеляційно заявив він.
– Про що ти кажеш, Кириле? – спантеличено питаю я.
– Будеш моєю дівчиною, дружиною, будь-ким, але ти будеш зі мною, Насте! Тільки зі мною!
Сказавши це, він притягнув мене до себе, змушуючи дивитися в очі, не відводячи погляд. Те, що він сказав, прозвучало не як прохання чи пропозиція, а як вимога, як наказ. Хоча, як би це не прозвучало, я все одно не зможу на це погодитись. Пройшовши через випробування сьогоднішньої ночі, я зрозуміла, що не змогла б пройти через це ще раз. Тепер я точно знаю, що зможу бути близькою лише з чоловіком, до якого матиму почуття. І сьогодні я остаточно переконалася, що це не Кирило.
– Кирило, але ж ми так не домовлялися... – починаю я, але мене обірвали на півслові.
– А як ми домовлялися? – перепитує Кирило та, іронічно посміхнувшись, продовжує. – Коли сьогодні в клубі я спитав, чи здогадуєшся ти, що я захочу від тебе натомість, ти відповіла, що знаєш, і погодилася мені це дати. Так ось, я хочу, щоб ти була зі мною не тільки цієї ночі. Я хочу, щоб ти була зі мною назавжди!
Почувши ці слова, я кілька секунд мовчки дивилася в стелю, намагаючись вгамувати внутрішнє тремтіння. Я знала, що ця ніч буде непростою, але те, що все це виявиться марним, я навіть уявити не могла. Головне, що мені нема кого звинувачувати в цьому, окрім себе. Я справді не уточнила умови нашої з Кирилом угоди, а він не забув цим скористатися.
– Забудь про моє прохання, – тихо вимовила я і, вставши з ліжка, пішла у ванну кімнату.
Увімкнувши воду в душовій кабіні, я притулилася спиною до стіни й невидячим поглядом дивилася на струмені води. А головне, я нічого в цей момент не відчувала – ні холоду кахельної плитки, до якої притискалася спиною, ні теплоту води, яка стікала на мене. Я нічого не відчувала. І так само я не мала ніяких почуттів. Таке враження, що я спорожніла всередині та стала безчуттєвою зовні. Але через декілька хвилин я все ж дещо відчула... 
Як до горла підкочує ком. Прикусивши нижню губу, пошепки твердила сама собі: «Я обіцяла собі не плакати!». Я завжди забороняла собі це, адже сльози для мене – це неприпустима розкіш. Проте зараз, як би я не вмовляла себе заспокоїтися, зрадницькі сльози все-таки потекли по щоках. Я сповзла вниз по стіні й сіла, обіймаючи руками коліна.
Я довго пробула у ванній, а коли вийшла, то побачила Кирила, який сидів у кріслі з келихом у руках. На підлозі поруч із ним стояла напівпорожня пляшка. Хоча, наскільки я знаю, Кирило практично не вживає спиртне.
Я почала швидко збирати свої речі. У цей момент Кирило підвівся з крісла та підійшов до мене. Він різко перехопив мою руку і, повернувши обличчям до себе, зі злістю спитав:
– Чому ти так не хочеш бути зі мною?
– Бо не кохаю тебе! – не відводячи погляд, відповіла я.
Було помітно, що ці слова його сильно зачепили. Він практично до болю стиснув мені руки й процідив крізь зуби:
– Але провести зі мною ніч погодилася.
– Я думала, що це умова, за якої ти погодишся позичити мені гроші. На щось більше я не розраховувала.
Після цих слів він відпустив мене і з усього розмаху вдарив кулаком у стіну позаду мене. Я здригнулася від несподіванки, а Кирило, що дивно, навіть не скривився від болю. Ми обоє застигли. Я не наважувалася щось зробити, не знаючи чого ще від нього очікувати. А Кирило так і стояв, упираючись кулаком у стіну, і важко дихав, опустивши голову вниз.
– Я дам гроші, але за однієї умови... – вимовив він і чекав, мабуть, що я щось відповім на це.
Але я мовчала. Навчена гірким досвідом я спочатку вислухаю умови, а вже потім вирішу погоджуватися мені чи ні.
– Я дам тобі гроші за умови, що доти, доки ти їх не повернеш, у тебе не буде стосунків з іншими чоловіками.
Я, звичайно, здогадувалась, що умова буде непростою, але такого я не очікувала.
– А що тобі це дасть? – здивовано питаю я, нарешті наважившись подивитись на Кирила.
Він теж підняв голову і подивився на мене. Його очі горіли люттю.
– Те, що я увесь цей час не буду знемагати від ревнощів. І, можливо, із часом ти все ж погодишся бути зі мною.
Я точно знаю, що цього ніколи не буде. Але, зважаючи на те, у якому Кирило стані, розумію, що краще зараз не говорити про це.
– Тільки ти мусиш мені пообіцяти, що доти, доки ти не повернеш борг, залишатимешся одна.
Ось так я отримала від Кирила гроші під заставу своєї самотності. Хоча самотністю важко назвати те, що відбувалось потім. Адже, якщо раніше Кирило і так практично не давав мені проходу, то з цієї миті він встановив тотальний контроль наді мною. І якщо не він сам, то хтось із його супроводу завжди за мною стежив. Таким чином він перевіряв, чи не порушую я умови нашого з ним договору.