Глава 18

Як завжди, після оголошення останнього номера шоу-програми, в залі Мистецтва Пристрасті погасло світло, і припинилися розмови. Після чого по середині сцени спалахнув прожектор, у промені якого з'явився силует чоловіка в костюмі горця. Його руки схрещені за спиною, а ноги широко розставлені. В цей момент у залі серед глядачів почалась метушня, хтось вигукнув:
- Чоловіче, ти хто? Заблукав?
Почулися смішки. Але після того, як той самий "чоловік" різко підняв одну руку над головою, а в ній блиснуло лезо кинджала - у залі знову все стихло. За кілька секунд залунали барабани, і "горець" почав під них рухатися. Темп лезгінки прискорювався, а коли "танцюрист" повернувся до центру сцени, ще один прожектор висвітлив пілон, на якому пов'язана жіноча шаль. "Чоловік" підійшовши до пілона завмер, ніби згадавши, кому вона належала. Потім "він" акуратно зняв тканину, дуже дбайливо намотав її собі на кулак, і взявши в цю руку кинджал, продовжив танцювати, передаючи своїми рухами душевні переживання, які "його" явно тривожать. Наприкінці виступу "чоловік" метнув кинджал, який застряг посередині сцени. Потім "він" повільно відв'язав шаль, і вона висковзнула на підлогу поруч із кинджалом. Світло згасло, але оплесків не послідувало. У залі знову заворушилися.
За кілька хвилин світло вчергове засвітилося. Тільки тепер промінь прожектора вихоплював з темряви силует дівчини, що лежить біля пілона. Зазвучала красива мелодія, і дівчина почала підійматися, але, коли вона побачила поруч із собою кинджал - завмерла, так само як той "чоловік", ніби впізнавши чий він. Танцівниця підняла шаль з підлоги, піднесла її до свого плеча, і закріпила там. Виявилося, що це не шаль, а один з рукавів її туніки темно-бордового кольору, розшитий гарними візерунками та орнаментами. Сама туніка виготовлена ​​з досить щільної тканини, тому легкі шифонові рукави, що приховують руки майже цілком, чимось нагадують крила. Обличчя танцівниці, як і минулого разу приховує вуаль, видно тільки очі. Після цього дівчина взяла в руку кинджал, піднялася, і вставши на напівпальці, почала рухатися. Світло прожектора стежило за нею невідривно. Складалось враження, що вона пливе сценою. Покружлявши так трохи навколо пілона, вона на нього злетіла, продовжуючи при цьому тримати кинджал в одній руці. Музика змінилася на сучасну, але нотки грузинського колориту все одно присутні. Рухи танцівниці тепер стали динамічнішими: вона то підіймалася на верх, то різко опинялася в низу, але при цьому кинджал незмінно залишався в одній з її рук, і це тримало глядачів у напрузі, одночасно заворожуючи! Наприкінці виступу дівчина застигла на самому верху жердини вниз головою, трималася вона за нього одними ногами, а її руки були розставлені в сторони. В цей момент вона нагадувала птаха, що летить у низ. Музика припинилася, і в цілковитій тиші танцівниця метнула кинджал з висоти, який знову застряг у сцені. Після цього світло згасло, а коли знову ввімкнулося, то танцівниці вже не було, залишився тільки встромлений кинджал.
Декілька секунд в залі було тихо, але потім вибухнули гучні авіації.