Глава 17

З того поцілунку на балконі ресторану почалися наші стосунки з Олександром. І тепер те, що мене на початку нашого з ним знайомства лякало, а саме: його натиск та вольовий характер - почало подобатись. Так було приємно усвідомлювати, що поряд сильний чоловік і саме ти йому потрібна.
З того часу минуло майже два тижні. Точніше для мене вони пролетіли, як один день. За цей час, до речі, Андрій не переставав мені писати, дуже рідко, але все ж таки. І якщо раніше я отримувала його повідомлення із задоволенням, то зараз мене не залишало почуття провини перед Андрієм. Я розуміла, що, коли він повернеться з Іспанії, мені доведеться з ним порозумітися. Зробити це телефоном я не наважувалася. Та й розуміла, що це буде негідно з мого боку. Наскільки мені відомо, Андрій має повернутися з дня на день, і від цього я ще більше нервуюсь.
Сьогодні п'ятниця і знову мій виступ у Мистецтві Пристрасті. До клубу ми приїхали разом із Вікою. Я вже переодяглася до виступу і вирішила зайти до нашого Маестро, щоб обговорити деякі музичні моменти майбутнього номера.
Біля входу в діджейську рубку мене наздогнала Віка і всередину ми зайшли разом. Льоша, як завжди, щось чаклує за своїм пультом. Побачивши нас, він зняв навушники, і з явною іронією спитав, дивлячись саме на Віку:
- Мої вітання! Чим мушу завдячити такому несподіваному візиту?
- Привіт, Маестро. Ми по справі. - коротко відповіла Вікторія.
Подруга пройшла до невеликого диванчика біля стіни, і велично вмостилася на нього, чим ввела в ступор нашого Лексійка, бо виглядало це дуже ефектно. Він навіть не звернув увагу, що вона звернулася до нього не за іменем, а скористалась прізвиськом "Маестро", яким його за спиною кличуть у клубі.
- По якій справі? - прийшовши, нарешті, в себе, відповів Льоша.
- Хотіла тебе попросити краще підготуватися до наступного мого виступу, бо скоро нас усіх звідси звільнять через профнепридатність. Залишиться тільки Санюта, адже в ті вечори, коли вона не виступає публіки замало. Але її провини тут немає, - промовляє Віка, підморгуючи мені одним оком, і додає. - Це, звичайно, недоробка всіх дівчат. Проте ти теж почав халтурити, Маестро!
В цей момент вираз обличчя Льоші наче закам'янів, бо ще ніхто не звинувачував його в подібних речах. Я навіть сама розгубилася, не розуміючи, з чого Віка накинулася на нього.
- Це ти ще скаржишся на нестачу глядачів?! Чи не твої шанувальники минулого разу влаштували бійку під роздягальнею? – із сарказмом у голосі запитав Олексій.
- А ти моїх шанувальників не чіпай! Краще музикою займайся, адже не зрозуміло чому тебе, взагалі, в Маестро записали?! - пирхнула Віка.
- А я, між іншим, просив мене так не називати! - парирував Льоша.
- Пізно ти схаменувся. Вже приклеїлося! - зловтішно промовила Віка.
- Олексію, за десять хвилин мій номер, тож хотіла тебе попросити зробити маленьку заміну в середині виступу. - вирішила я, нарешті, встряти між двома вогнями.
Льоша з радістю відволікся на моє прохання: наступні п'ять хвилин ми з ним обговорювали музичний супровід до мого виступу. Після того, як я прослухала остаточний варіант, що мені сподобався, подякувала Маестро, і вийшла з кімнати. Але як тільки за мною зачинилися двері - сварка між Вікою та Льошою почалася з новою силою.
Поки йшла до сцени, все дивувалася, що це сталося з цими двома? Адже завжди така весела та доброзичлива Віка, зараз була схожа на справжню фурію. Та й Льоша у стресових ситуаціях, які не раз відбувалися в нашому клубі, завжди був спокійним і розсудливим, а поряд із Вікою чомусь завівся з півоберту.
Вже біля сцени мене осяяла думка: вони небайдужі один до одного! Я якось раніше не звертала увагу, а ось зараз це явно впало у вічі. Ну що ж, тепер моя черга влаштовувати Віці допит...