Глава 13

Пізнього вечора Олександр сидів у ВІП-ложі клубу і допивав третій келих віскі. До кімнати знову зайшла офіціантка і запитала:
- Ще щось бажаєте?
- Повтори те саме. - піднімаючи в руках свій келих, відповідає Олександр.
За кілька хвилин дівчина повернулася з черговою порцією алкоголю, і традиційно поклала картку для аукціону на стіл, але побачивши лютий погляд відвідувача, поспішила залишити ВІП-ложу. Олександр розумів, що поводиться зараз так само, як два тижні тому Андрій, але нічого не міг із собою вдіяти. Його шалено дратувало, що всі присутні тут чоловіки чекають на її вихід, а потім торгуватимуться за річ, яка була на ній надіта. Він відчував, що вже явно перебрав, проте алкоголь не притупляв його злість, а навпаки ще більше розпалював.
Зрештою цей момент настав: ведучий оголосив останній номер шоу-програми, нагадавши, що всі бажаючі можуть взяти участь в аукціоні. Після цього світло у залі згасло, над сценою було піднято завісу, а перед глядачами постала наступна картина: по периметру всієї сцени стоять канделябри із запаленими свічками, на невеликому піднесенні стоїть ліжко у східному стилі з величезним балдахіном та безліччю різноколірних подушок. На ліжку проглядається силует дівчини: вона напівлежить на боці обличчям до глядачів, одна її нога зігнута в коліні, а на неї спирається рука. Коли починає грати музика, дівчина повільно підіймається та виринає із-за напівпрозорих штор...
При погляді на танцівницю складається враження, що костюм, який на ній одягнений, покликаний не сховати, а, навпаки, максимально показати жіноче тіло. І лише вуаль, справді, приховує обличчя дівчини. Але Олександру ця перешкода зовсім не заважає - він пам'ятає її обличчя в найдрібніших подробицях: м'який овал обличчя, мигдалеподібні очі з неповторним бірюзовим відтінком, невеликий прямий ніс та гарно окреслені пухкі губи. Все це він пам'ятає не завдяки фотографіям, які були зроблені його службою безпеки. Риси її обличчя переслідують Олександра з того самого моменту, як вона побувала в його обіймах під час їхнього танцю в ресторані театру.
Дівчина рухається в такт музиці, її рухи плавні, вони приковують до себе погляд. На сцені ожила одна з казок тисячі та однієї ночі. Але, як тільки залунали барабани, танцівниця почала відігравати їхній ритм своїм тілом, не пропускаючи жодного удару і при цьому поступово наближаючись до пілона. У найкульмінаційніший момент вона одним ривком зриває з себе спідницю і злітає на пілон. Музика теж змінюється: тепер звучить більш сучасний мотив у поєднанні зі східними нотками. Олександру спочатку здавалося, що відвертіше танцювати було вже неможливо, але він помилявся. Коли танець закінчився, дівчина зняла з ноги браслет, і залишивши його на краю сцени, зникла за лаштунками.