Глава 9

Ранок був важким після вчорашніх переживань, а тому дала можливість собі відіспатися. Десь на початку дванадцятої години ми перетнулися з Вікою на кухні. Вона повернулася трохи пізніше за мене, причому в засмучених почуттях, оскільки кавалер знову не виправдав її очікувань.
Детальну розповідь про невдале побачення я почула під час пізнього сніданку з подругою. Після чого ми зібралися і разом поїхали до Мистецтва Пристрасті. Дорогою до клубу я розповіла Віці про свої вчорашні пригоди. Коли вона дізналась, що я погодилася на побачення з Андрієм, почала мене відмовляти, посилаючись на власний невдалий досвід спілкування з відвідувачем нашого клубу. Я запевнила її, що поки не збираюся зав'язувати жодних стосунків і, що одна вечеря мене ні до чого не зобов'язує.
Коли приїхали на місце, я одразу зайшла до діджея Олексія, щоб віддати йому на флешці музику для першої частини танцю Шахерезади, яку мені допомогла підібрати Міріам. Другу частину танцю на пілоні попросила підготувати нашого Маестро. Як наш Лексійко не чинив опір, але це прізвисько за ним все ж таки приклеїлося і, коли він не чув, усі його так і називали.
Після цього я зайшла до комірчини Тетяни на примірку костюма східної танцівниці. Коли побачила костюм на манекені - прямо обімліла. Він перевершив усі мої очікування! Верхня частина костюма - це абсолютно прозорий боді, який тільки в районі погруддя розшитий стразами поверх сріблястих квітів з гіпюру. Довга спідниця ніжно бірюзового кольору настільки легка та ефірна, що неодмінно коливатиметься при кожному русі. На щиколотку лівої ноги, яка відкрита, завдяки розрізу до самого стегна, надіто браслет із хитромудрим візерунком. І завершує образ Шахерезади: обруч на голові, прикрашений яскраво бірюзовим камінням, до якого кріпиться вуаль, що закриває нижню частину обличчя.
Одягнувши цей неймовірний костюм та розглядаючи себе у дзеркалі, розумію, що він не поступається красою костюмам головних героїнь у спектаклях нашого театру.
- Ну, Тетяно, Ви й справді Чарівниця! - у повному захваті промовляю я, а потім, подумавши, винувато додаю. - Правда, через мене у Вас роботи додалося.
На що Тетяна відповідає:
- Та ти що, Сашуне! Знала б ти, як мені набридло пір'я та стрази до трусів пришивати! Хоч на твоїх костюмах душу відвожу.
Он воно як! Виявляється не тільки в мене професійний голод - подумала я. Подякувавши Тетяні за костюм, пішла репетирувати на сцену. Після репетиції мене до себе в кабінет викликав Славко, де він віддав: конверт із зарплатою та окремо конверт із виторгом від аукціону. Коли опинилась в гримерці, де поки що нікого не було, і зазирнула в другий конверт - очам своїм не повірила... Невже, справді, хтось заплатив такі гроші за квітку танцівниці?! І це лише десять відсотків від загальної суми! Ну що ж, мрія відкрити свою маленьку балетну школу вже не здається такою нездійсненною, як це було спочатку.