Глава 8

Повернувшись до гримерки, я швидко переодяглася, і викликала таксі. Після чого, взявши більшу частину подарованих квітів, вийшла із театру через центральний вхід. 
Тепер ось стою біля проїжджої частини та намагаюсь всіма кінцівками, що в мене є, утримати свою ношу. За кілька хвилин під'їжджає таксі та зупиняється недалеко від мене. Але, як тільки таксист зрозумів, що це я його викликала: він опустив скло, і розмахуючи руками почав кричати:
- Еееее! Дівчино, мене не попереджали, що пасажир матиме купу квітів. Після них доведеться весь салон прибирати. Я на таке не підписувався! Тому викликайте іншу машину.
І не чекаючи поки я зроблю хоча би один крок, щоб наблизитися до машини, швидко поїхав. Тільки-но зібралася діставати телефон, щоб знову викликати таксі, як біля мене зупиняється шикарна срібляста іномарка, а з неї виходить карколомний красень! Високий статний брюнет, одягнений дуже стильно: у темно-сірі штани, білу сорочку з принтом із світло-сірих турецьких огірків, і темно-сірі замшеві туфлі. 
Оговтавшись від того, що дозволяю собі надто відверто розглядати чоловіка, знову починаю пошуки свого телефону. І тут чую питання від цього самого красеня, який зупиняється біля мене:
– Ви дозволите допомогти?
І так само, як буквально недавно мій тезка, не чекаючи відповіді, забирає у мене квіти, і прямує до своєї машини. Знову я у ступорі! Тільки через пару секунд побігла за ним зі словами:
- Дякую, але мені не потрібна допомога. Я чекаю на таксі.
- Олександро, наступний таксист так само відмовиться Вас вести, як і попередній.
– Що?! Звідки Ви знаєте, як мене звуть? - запитую, різко зупинившись.
Чоловік, не зменшуючи кроку доходить до машини, відчиняє двері, та акуратно кладе всі квіти на заднє сидіння. Після цього він бере в руки горщик з жовтим Адонісом, підносить його до обличчя ніби вдихаючи його аромат, і каже:
- Це було б неввічливо з мого боку: являтись Вашим давнім шанувальником, але при цьому не знати Вашого імені.
Я перевела здивований погляд з квітки на обличчя чоловіка і раптом згадала, що ця фраза написана на картці саме з цією квіткою. Мабуть, розумовий процес, який читався зараз на моєму обличчі, потішив чоловіка, бо він з добродушною усмішкою промовив:
- Я Вам все поясню в машині, Олександро. Обіцяю доставити в цілості та безпеці. - і відкривши передні двері автомобіля, жестом запропонував сісти.
Задумавшись ще на кілька секунд, я все ж таки сіла в машину: цікавість взяла гору та й ситуація з таксистом могла повторитися. Зрештою, я просто втомилася за сьогоднішній день. Тому, коли я сіла в салон машини, а моя напруга спала, я спромоглась запитати:
- Як Вас звати?
- Андрій. - вимовляє він, не відриваючи погляду від дороги.
- Отже, Андрію, як Ви поясните фразу, що являєтесь моїм давнім шанувальником? Невже Ви так захоплюєтеся балетом, що змогли роздивитись та оцінити мої короткі виходи на сцену в масовках? - з неприхованим сумнівом у голосі, питаю я.
- Ні, Олександро, про те, що Ви балерина я, на жаль, дізнався зовсім недавно. Я став шанувальником вашого таланту з того моменту, коли побачив Вас в образі грецької богині.
Почувши ці слова, я на мить забула як дихати! Моментально стало спекотно в машині й водночас холодно. 
- Вибачте, що? - прохрипіла я, несподівано схриплим голосом.
- Я знаю, що це Ви танцюєте в Мистецтві Пристрасті. "Давній шанувальник" - поняття відносне. Просто мені здавалося, що я надто довго Вас розшукував з того моменту, як побачив танець Афродіти.
У мене в голові відразу виникає безліч думок, але чомусь починаю не з головного:
- Так ось чому Адоніс! Коханий Афродіти...— кажу я, і повертаюся туди, де стоїть горщик із цією квіткою.
– Ви теж знаєте цей міф? - із захопленням запитує Андрій, а потім додає. – Оригінально чи не так?
- Оригінально. - погоджуюсь я.
І тут мене вмить осяює! Знову різко розвертаюсь назад, кидаючи погляд на кошик з червоними трояндами. Починаю судомно згадувати, що написано на картці з цими квітами. Там написано: "Ви - неповторна Баядерка! Але я все не можу забути Кармен.". Щось схоже мені говорив Олександр під час танцю. Що це може означати? Те, що цей кошик з трояндами від нього і він також знає хто я? Мабуть, мій спантеличений вигляд помітив Андрій, а прийнявши це на свій рахунок, поспішив мене заспокоїти:
- Не хвилюйтеся, Олександро, я не збираюся вас видавати. Повірте, не для цього я так довго вас розшукував!
- А для чого? І як Ви дізналися, хто я?
- Все це я Вам розповім під час наступної нашої зустрічі. – каже Андрій і зупиняє машину біля мого під'їзду.
А я й не помітила, як ми приїхали до будинку. Так... Стоп!
- Ви навіть знаєте, де я живу? Адже я не називала свою адресу! - обурено вимовляю я.
Але, схоже, мій тон анітрохи не збентежив чоловіка, що сидить поруч зі мною, оскільки він з чарівною посмішкою вимовляє:
- Я знаю про Вас багато чого, але не все і хочу це виправити... Тому запрошую на вечерю. Коли Вам буде зручніше: завтра чи у понеділок?
- Ви настільки впевнений, що я погоджуся? - складаючи руки на грудях, скептично питаю я.
- Настільки... Адже краще тобі погодитися, Олександро, бо в іншому випадку я продовжу своє переслідування. - з підступною усмішкою говорить цей нахабник.
І довелося погодитись піти з ним завтра на вечерю. Оскільки було очевидно, що він не жартував, а в мене вже просто не було сил сперечатися. Андрій допоміг мені донести квіти до парадного. Він пропонував провести мене до самої квартири, але я, ясна річ, відмовилася. Я помітила, як він перейшов на "ти", але вирішила, що краще тримати дистанцію. Тому попрощалася досить сухо, подякувавши за те, що він мене підвіз.
Як тільки зайшла додому, притулившись спиною до вхідних дверей, відчула, як втома важким тягарем лягла на плечі. Мені під кінець почало здаватися, що цей день вже ніколи не скінчиться. Постоявши так деякий час, все ж таки змусила себе зайти в кімнату, покласти квіти тимчасово на підлогу і піти у ванну. Після теплого душу стало набагато краще. У квартирі я була одна. Віка надіслала мені смс, що сьогодні у неї чергове побачення з черговим красенем. Їсти зовсім не хотілося, тому після того, як поставила квіти у вази, одразу лягла в ліжко, сподіваючись заснути.
Але не так сталося, як гадалося! Понад годину я поверталася з боку на бік, а сон не йшов. Напевно, давалася взнаки нервова напруга після виступу, а також знайомства з Олександром і Андрієм. Ну і, звичайно, не давало спокою те, що мій секрет було розкрито. Тепер, як мінімум одна, а, можливо, і дві людини знають про те, що я балерина.