Глава 6

Ранок вівторка не віщував нічого особливого. Як завжди, прийшла до театру, де спочатку був ранковий клас, а потім почалася репетиція вистави "Кармен" за сюжетом однойменної новели Проспера Меріме, під час якої трапилося непередбачуване...
Під час виконання сольного номера Христина підгорнувши ногу, впала. Відразу викликали швидку: лікар, що приїхав, обстежив ногу Христини, після чого, зафіксувавши суглоб, і уклавши хвору на ноші, повіз до лікарні робити рентген. 
Поки все це відбувалося про репетицію не могло бути й мови. До нас у зал збіглися майже всі, хто зараз перебував у театрі, зокрема керівництво. За чотири роки роботи, надзвичайну подію такого масштабу, я бачила вперше. Падіння та травми, звичайно, траплялися, але до виклику швидкої жодного разу не доходило.
Довелось зробили вимушену перерву: народ розійшовся, а я залишилася у залі. Поки нікого не було, вирішила трохи попрактикуватись у танці живота.
Приблизно через годину в зал почали потихеньку повертатися танцюристи. Розмови велися, зрозуміло, навколо ситуації з нашою примою. Насправді мені було дуже шкода Христину, адже ноги для балерини – це все. І хоч я, як і багато хто з кордебалету, для неї була порожнім місцем, сподівалася, що все обійдеться. Але все не обійшлося...
Через годину з невеликим, коли ми продовжили репетицію до зали зайшов директор театру з похмурим обличчям, і поінформував нас про те, що у Христини вивих, а лікування займе щонайменше місяць. У залі одразу задзижчав вулик: всі шепотілися, а директор, підійшовши до Сергія Миколайовича, запитав:
- Що тепер робити? На Христині зав'язані майже всі постановки, у тому числі дві найближчі: "Кармен" та "Баядерка". Балерини, які могли б її замінити зараз на гастролях та повернутися лише через тиждень.
- Замість Христини у "Кармен" можемо поставити Марину Ратушну. – відповів Сергій Миколайович.
- Припустимо, - задумливо протягнув директор і додав. - Крім того, я забув, адже вона якось вже підміняла її в цій виставі?
- Так, це було минулого року під час гастролей Христини у Німеччині. – відповів художній керівник нашої балетної трупи.
- Гаразд, на "Кармен" ставимо Марину, а що робити з "Баядеркою", яка вже цієї суботи? – нервово запитує директор.
- А на "Баядерку" ставимо Ковенко Олександру. – каже Сергій Миколайович.
Після цих слів у залі стало так тихо, що було чутно, як білетерка перераховує квитки в театральній касі на першому поверсі. Погляди всіх присутніх зосередились на мені, а я стою і, здається, не дихаю. 
- Ковенко?! Це та, що з кордебалету? - здивовано, питає директор.
- Так. – спокійно відповідає наш худкерівник.
- Як ви собі це уявляєте? Виступ вже за кілька днів, яким чином вона вивчить роль за такий короткий час? І чому саме Ковенко?
- Олександро, - звертається до мене Сергій Миколайович, - покажи те, що я бачив цієї суботи. Музику я зараз знайду.
Стою кілька секунд не рухаючись: таке враження, що ноги до підлоги приросли. Але все ж таки скинувши з себе заціпеніння,  виходжу в центр зали, і  повторюю тепер уже для всіх той танець, який бачив Сергій Миколайович у моєму виконанні в суботу. При цьому намагаюся максимально дотягнути ногу у третьому арабеску, як він мені тоді казав. 
Коли музика стихла, мені було боязно підіймати очі. Але швидко окинувши поглядом присутніх, я  зрозуміла, що всі, окрім Сергія Миколайовича шоковані, включаючи директора театру. Однак він досить швидко прийшов до тями, і підійшовши до мене, промовив:
- Несподівано, чесно кажучи. І цілком пристойно. Олександро, Ви всю роль знаєте?
- Загалом так, але я не маю практики в парних танцях. – відповідаю я.
- У нас є три з половиною дні, щоб це виправити. Ви звільняєтеся від репетицій в інших спектаклях та готуєтесь до головної ролі в спектаклі "Баядерка".
І понеслось... Всі наступні дні, до пізнього вечора я пропадала в театрі. Мої колеги по паркету все ще продовжували дивуватися тому, що я дійсно знаю цю роль. До мене навіть змінилось відношення у колективі: хтось з колег відверто заздрив, але були й ті, хто радів тому, що хоч комусь за останні роки вдалося вирватися з кордебалету. Звичайно, я помічала всі ці зміни, але мені було не до них.  Весь цей час я працювала понад силу, танцювала на межі своїх можливостей.