Глава 5

О четвертій годині дня повернулася додому, де застала Віку, котра сиділа на кухні під ковдрою і медитувала над склянкою води. Схоже, що вона тільки нещодавно стягла себе з ліжка.
- Ти як? - питаю я.
- Мммм...- долинає з-під ковдри.
- Голова болить?
- Мммм...- чую ті самі звуки.
- Таблетку прийняла?
- Мм... - з негативною інтонацією.
- Чого мучишся?
- В аптечці пусто. - ледве видавила із себе подруга.
- Зрозуміло. - кажу я, і дістаю зі своєї сумки пачку таблеток, які ношу з собою про всяк випадок. 
Витягаю дві пігулки, й кладу перед Вікою на столі зі словами:
 - Тримай, Нещастячко.
Віка, не розплющуючи очей, намацує пігулки, потім склянку води, та випиває все відразу.
- Я в душ. Потім розкажеш, як погуляли. - промовила я, залишаючи подругу.
Через двадцять хвилин я знайшла Віку все на тому ж місці.
- Ну що, полегшало? – питаю в неї.
- Не те слово! Сашуню, ти мене врятувала! Що б я без тебе робила?!
- Та ні. Це щоб я без тебе робила? - відповідаю я їй, маючи на увазі те, як вона мені допомогла в цілому по життю, а потім питаю. - Їсти будеш?
- Мені, звичайно, полегшало, але не настільки. - сумно вимовляє Віка.
- Зрозуміло. Я все-таки приготую на двох, а ти поїси, коли зможеш.
Підійшовши до холодильника, я дістала необхідні продукти для овочевого рагу з курячою грудкою.
- Вчорашній вечір вдався, я так розумію? - з іронією в голосі запитую у подруги.
– Все за стандартною схемою: караоке - таксі - дискотека - таксі - квартира, – відповідає подруга та ставить зустрічне питання – Як репетиція?
- За стандартною схемою, - відповідаю її ж словами. - Хоча сьогодні дещо сталося: Сергій Миколайович бачив, як я танцювала головну роль з балету "Баядерка".
– І що сказав? - цікавиться Вікторія, яка багато чого знає про залаштункове життя нашого театру.
- Знаєш, мені здалось, що він навіть не здивувався. Можливо, знав про мої таємні репетиції. Сказав, що загалом непогано.
- Виходячи з того, що я знаю про вашого худкерівника, це його: "Загалом непогано" - найвищий ступінь похвали. Я права? - зацікавлено запитує Віка.
- Напевно. - знизуючи плечима відповідаю я, і одночасно кидаю в каструлю нарізані кубиками овочі.
- Знову ця твоя надмірна скромність, Санюто! Ти танцюєш набагато крутіше всіх ваших прим разом узятих!
- Дякую, але ти перебільшуєш, - із вдячною посмішкою кажу я, а щоб далі не розвивати цю тему, питаю - Які плани на вечір?
- Іду на побачення з високим та широкоплечим красенем! - мрійливо відповідає Вікторія.
- Тобто поїсти ти не в змозі, а на побачення вже збираєшся? - придирливо запитую я.
- У мене ще цілих три години для того, щоб прийти до тями.
- Я так розумію, що кавалер знову з сайту знайомств?
- Угу. – відповідає подруга, направляючись до своєї кімнати, аби почати приготування до майбутнього побачення. 
Річ у тому, що Віка вже майже рік сидить на кількох сайтах знайомств, сподіваючись знайти свого принца. Вона на чотири роки старша за мене, їй двадцять шість і при цьому вона відчайдушно вірить, що своє щастя треба будувати самій, а не чекати прихильності від долі. І проблема не в тому, що з нею не намагаються познайомитися чоловіки, зокрема, після її виступів на сцені клубу. Вікторя має дуже ефектну зовнішність: струнка, але з апетитними формами там, де це потрібно; з кучерявим мідно-рудим волоссям; та з очами кольору аквамарина. Вся проблема в тому, що Віка пережила досвід  невдалих стосунків з одним із відвідувачів клубу, який спочатку довго її домагався, а через півроку їх стосунків покинув, оповістивши, що він одружений, і не збирається залишати сім'ю. Віка, звичайно, спочатку поринула в жахливу депресію, яка тривала два місяці. Але Вікторія боєць, тому, взявши себе в руки, поклялася, що відтепер вона обиратиме першою, а також ніколи більше не зв'яжеться з кимось із відвідувачів клубу "Мистецтво Пристрасті". До речі, те саме вона порадила і мені. Хоча я й сама не збиралася до цього доводити.
Відверто кажучи, мене зараз стосунки, взагалі, не цікавлять. Я маю мету, до якої потрохи йду – своя маленька приватна балетна школа. Це ще одна причина, яка спонукала мене зважитись піти працювати в нічний клуб. Оскільки, танцюючи на сцені театру та підробляючи в танцювальній школі, я б дуже довго збирала гроші на свою студію, а так у мене з'явився шанс зробити це швидше. Тому наразі я повністю сконцентрована на реалізації своєї мрії, а все інше відійшло на другий план. 
Віка, як і казала, через три години була у всеозброєнні. Повечерявши тим, що я приготувала, і одягнувши запаморочливу смарагдову сукню, помчала на побачення.
Залишившись одна вдома, я сіла за ноутбук і переглянула кілька відеоуроків зі східних танців. Адже наступний образ, який я вигадала для виступу через два тижні в клубі – це образ Шахерезади. Вибравши рухи, які мені сподобалися, зберегла посилання, щоб потім показати їх Міріам (а точніше Марії), яка викладає Bellydance у нашій танцювальній школі. Вона люб'язно погодилася показати мені ази танцю живота. Лягла спати рано, щоб добре відпочити перед завтрашньою виставою в театрі.
У понеділок зранку, як завжди, були репетиції у театрі, після яких я заскочила до клубу на примірку костюма Шахерезади. Мені дуже сподобалося те, що вже встигла змайструвати Тетяна – костюмер у Мистецтві Пристрасті. Ми з нею обговорили деякі деталі, після чого я поїхала до танцювальної школи на заняття з танців на пілоні, а заразом і на майстер-клас від Міріам.