— Любов іде, — сказала Наташа, — коли приходить туга.
— А туга від чого? — запитав я.
— Від зморшок.
— Уночі та яскравим днем їх не видно, — безтурботно відповів я.
— Ти думаєш про щось інше.
— Так, про дещо.
— Твориш?
— Просто спало на думку, — пробурчав я, — так, фабула. Але її треба ще оформити в сюжет.
— Не томи, — підхопилася Наташа, — розкажи!
— Дурня.
— Ну, будь ласка. Ну, що тобі? Для мене.
— Так не робиться.
— Чому?
— Ось я помітив: розкажу й потім не напишу. Пройде, розумієш, бажання.
— Чуш, — вона примружилася, уподібнюючись хитрій кішці. — Я ще ніколи не чула ненародженого оповідання.
— Ну, слухай, — здався я, — тільки нічого не запитуй.
Одна баба прагне одержати страховку на сина-інваліда, якого задушила ще немовлям. Народився калікою. А життя в країні настає важке. От вона й шукає якогось інваліда, аби видати його за дорослого сина й забрати гроші.
У справу втручається один хлопець — посередник, на п'ять відсотків від суми. А інвалідові збираються поступитися 10 відсотками.
— Не більше! — відрізала баба.
І в пошуках підхожого кандидата посередник зустрічає масу добрих характерів, калік. Вони бідні й сирі. Але ніхто не хоче видавати себе за покійного. Вдається розшукати одного п'яничку. Той погоджується. Забирають гроші. Баба вночі вбиває посередника й каліку. Рубає тіла на шматки й топить у своєму нужнику. Собака виє. Убиває й собаку.
#5638 в Любовні романи
#153 в Історичний роман
перегони зі часом, феномен корупції, криза культури та доля літератури
Відредаговано: 11.11.2026