«маша і Наташа»

Розкажи сюжет

 

— Любов іде, — сказала Наташа, — коли приходить туга.

— А туга від чого? — запитав я.

— Від зморшок.

— Уночі та яскравим днем їх не видно, — безтурботно відповів я.

— Ти думаєш про щось інше.

— Так, про дещо.

— Твориш?

— Просто спало на думку, — пробурчав я, — так, фабула. Але її треба ще оформити в сюжет.

— Не томи, — підхопилася Наташа, — розкажи!

— Дурня.

— Ну, будь ласка. Ну, що тобі? Для мене.

— Так не робиться.

— Чому?

— Ось я помітив: розкажу й потім не напишу. Пройде, розумієш, бажання.

— Чуш, — вона примружилася, уподібнюючись хитрій кішці. — Я ще ніколи не чула ненародженого оповідання.

— Ну, слухай, — здався я, — тільки нічого не запитуй.

 

Одна баба прагне одержати страховку на сина-інваліда, якого задушила ще немовлям. Народився калікою. А життя в країні настає важке. От вона й шукає якогось інваліда, аби видати його за дорослого сина й забрати гроші.

У справу втручається один хлопець — посередник, на п'ять відсотків від суми. А інвалідові збираються поступитися 10 відсотками.

— Не більше! — відрізала баба.

І в пошуках підхожого кандидата посередник зустрічає масу добрих характерів, калік. Вони бідні й сирі. Але ніхто не хоче видавати себе за покійного. Вдається розшукати одного п'яничку. Той погоджується. Забирають гроші. Баба вночі вбиває посередника й каліку. Рубає тіла на шматки й топить у своєму нужнику. Собака виє. Убиває й собаку.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше