«Drang nach Osten»

Спершу жага мандрів охопила мандрівників і купців.

Не забарилися й німецькі посольства.

Утім, невдовзі вже важливу роль у зв'язках із Руссю заграли шлюбні союзи місцевих княжих родів із німецькими.

Під їхнім затінком групи німців із Відня, Реґенсбурґа, Любека, Майнца відкривають торгові справи в Києві, Володимирі-Волинському, Луцьку.

Та особливо зростає німецькість після першої монголо-татарської хвилі 1240–1241 років. У західноукраїнські землі чужоземців запрошують галицько-волинські князі задля відбудови зруйнованих міст, розвитку торгівлі й ремісництва. Так князь Данило Романович, оголошений 1253 року Папою Римським королем Русі, аби зацікавити німецьких колоністів, звільняє їх від податків, надає їм місцеве самоврядування та своє судочинство, за Маґдебурзьким правом.

Ось із цього моменту й починається великий німецький натиск на Схід.

«Drang nach Osten».

Вельми активно нащадки нібелунґів розселяються по всій Галичині.

Старі фоліанти свідчили, що вже 1270 року старостами міст Володимира-Волинського й Луцька значилися німці.

Поспіхом іде колонізація й заселення німцями (Kolonisation und Ansiedlung) Закарпаття. Вихідці з німецьких земель з'являються в містах Спіш, Левоч, Бардіїв, Кошиці, Пряшів, Ужгород, Мукачево, Берегове, Хуст…

За часів польсько-литовських німецький потік посилюється.

У результаті чого чимало міст опиняються повністю в німецьких руках.

Так у Львові вони усунули слов'ян від управління й судочинства. А з 1352 року міськими бургомістрами та членами управи ставали виключно німці. Німецька мова верховенствувала. Німцем був і перший католицький єпископ Львова.