Ядро Берліна

Мені подобався центр Берліна.

Він зберіг середньовічне радіально-кільцеве планування.

І хоч стародавніх споруд уціліло небагато, його ґотичні церкви Марієнкірхе та Клостеркірхе, зведені руками ремесників колись у ХІІ столітті, пережили все. Руками ж нащадків пізніше постали парадні площі та пряма магістраль Унтер-ден-Лінден.

Уміли будувати німці…

Громада університету знялася без жодних кранів за п'ять років (1748–1753), Бранденбурзькі ворота — за три (1788–1791), Старий музей — у чотири (1824–1828).

Я пропадав годинами в Пергамському музеї. Без нудьги споглядав експонати Великого вівтаря Зевса… Штуки, витвореної ще в 180 році до нашої ери й умикнутої освіченими європейцями з прадавнього міста Пергама…

 Воістину, думалося мені, іноді старання навіть задля справедливої, наукової та потрібної справи здатні перетворити людей на лиходіїв…

Та понад усе мені припадало до душі сидіти в тиші читальної зали Старої бібліотеки. Тут, на перетині Унтер-ден-Лінден і площі Бебеля, ще відчувався, можливо, лише мною, дух королівського книгосховища…

Прекрасну цю споруду звели ще 1780 року, про що свідчила табличка… З дивовижним написом «nutrimentum spiritus». Я второпав: «харч для душі».

Ах, — думав я, переступаючи вперше її поріг, — ці таблички…

Якби не вони, у цілім світі забули б, для чого призначали ту чи іншу споруду.

І я згадав будинки-хрущовки мого міста, на кутах яких теж рябіли таблички штибу «збудовано на честь 50-річчя Великого Жовтня»…

У Старій бібліотеці розмістився юридичний факультет Університету Ґумбольдта. Проте книгосховище простягається зі століття в століття все по тій же Унтер-ден-Лінден…

Так її спадкоємицею виступила Державна бібліотека «Прусська культурна спадщина», найбільша бібліотека Німеччини. У ній зберігається понад десять мільйонів томів.

Читав я про німців в Україні.

Про те, як вони влаштовували свого роду «ядро Берліна» на землях, які перевищують розміри їхньої власної країни вдвічі.