— У романі Фойхтванґера «Успіх» описується, як Гітлер переконував баварців, що прийди він до влади, він «законно» повісить усіх противників. А в той, описуваний, час за партію нацистів готові були віддати голоси лише чотири відсотки населення Німеччини. Тридцять чотири відсотки дотримувалися нейтралітету — таким чином, противників виходило шістдесят два відсотки.
Раницький говорив монотонно, видно, завчивши ці факти.
Вразили мене не вони, а те, що називав він письменника не Фейхтвангер, як ми. А вже Фойхтванґер, як німець.
Знімечився, подумав я. І одразу запитав самого себе: а чого я хочу від нього, який виїхав від нас сюди?..
І відчув я цю внутрішню зміну в приятелеві. І прибрав в собі гірке запитання про межі сподівань від емігранта… Прибрав, здалося назавжди…
— «Успіх» гарний, — заперечив якось ображено я, — але у Фейхтвангера я ціную більше «Юдейську війну» та «Лже-Нерона». Пам'ятаєш, ми студентами читали?
— Аякже! — засміявся Раницький раптом так задорно, як у юності. — Надрукованими на машинці, через копірку… Товстелезні виходили томи. Тобі їх, здається, красуня Берестецька таскала? Як пак, її звали. А?
— Наташа, — сказав я, і ми обоє розгоготалися.
#6042 в Любовні романи
#201 в Історичний роман
перегони зі часом, феномен корупції, криза культури та доля літератури
Відредаговано: 25.10.2026