Відвертість за відвертість

Покинувши Штурмштрассе з її якимось бездоганно-напористим рухом, ми звернули в напрямку Кляйнер Тірґартена.

Шум і гул затихли.

Потягнулася зелень газонів із віковими деревами.

Потім пішли зарості молодняка, де щосили проглядали стовбури рідних берізок.

Ми обідали в невеличкому, але дорогому закладі. Їв мій новий друг мало. Зате вишукано. Йому подобалися гострі приправи й красиво викладені на тарілку креветки.

Я замовив першу позицію обіднього меню, яка потрапила мені на очі.

Мені подали величезну тарілку індичого філе, що розлого спочивало на всіляких листочках…

 Тут-таки принесли іспанське шардоне.

Золотаве вино, насичене ароматом свіжих фруктів із відтінком ванілі, як я зрозумів, личило до різних закусок, охоплюючи й легкі рибні. Однак страви все подавали й подавали…

Між зміною страв я запитав Шелнберґера, чи правда, що він консультував уряд України.

Економіст усміхнувся, поблажливо. І я зрозумів: він чекав цього запитання.

— Попрацювавши й проаналізувавши ситуацію, — Вольфґанґ окреслив перед моїм обличчям коло, — я запропонував вашому прем'єрові ухвалити й опублікувати, як у вас кажуть, «оприлюднити» закон про негайне складання всіх круглих печаток і штемпелів. І це слід було зробити в найкоротші строки. Ну, — він зробив знову широкий жест рукою, — як при розслідуванні злочину, максимум у три дні.

— І ви, — оживився я, — дійсно пропонували розстріляти всіх, хто не здасть печатки?

— Суворі часи вимагають суворих рішень.

— І що ж?

— Мені тактовно дали зрозуміти, що розумна людина пристосовується й акліматизується, — Шелнберґер усміхнувся, звузивши очі, від чого обличчя його вкрилося зморшками, — словом, що добре росте в Західному Берліні, те в Києві може й не прижитися. А в ті роки, як вам певно відомо, у вітчизні вашій одним із популярних способів спростувати доводи опонента ставало вбивство. Цей аргумент української політики тих років ставить крапку в ілюзіях щодо можливих реформ і залишає нам всім простір… Простір для власних висновків, мовчазних.