«маша і Наташа»

Сон

Моя дружина хотіла співати. Але співати чесно, наживо. А їй пропонували караоке.

— Ідіть геть, — казала вона розтяжно.

Палали наші хати. Доми, де ми виросли. Вони стояли поруч і згоряли на очах.

— Не плач, — мовила мені вона.

— Не буду, — відповів я.

І нісся бузок уздовж стін нашого дитинства. Ми гинули.

— Я скільки можу, — промовила вона знову, — дам бензину.

— Мені вистачить пів літра.

Я знав: за нашою спиною все тлін. Між нами лежали наші клейноди. Єдине, що ми взяли із собою.

Верби гнулися. Вітер вив. І вив собака, забутий кимось.

— Чуєш, — мовила дружина, — він співає під їхнє караоке.

Ми зникали, геть.

Ми знали: нам простилося все.

Подобається

#5485 в Любовні романи
#175 в Історичний роман

Відредаговано: 27.10.2026