«маша і Наташа»
Діалоги через три дні
— Навіщо ти написала мені записку? — запитав я.
— Просто подумала, — знизала Маша плечима. — Ти, можливо, згадаєш, як добре нам жилося разом.
— Годі!
— Не вирішуй усе за всіх, — засмутилася вона. — Ти пам'ятаєш хеминґвеївську героїню Бретт із роману «Фієста»?
— Бретт виявилася просто бляддю, — сказав я, дивлячись їй просто в очі.
— А чим я краща? — запитала вона, анітрохи не зніяковівши.
— Ти, — розвів я руками, — дружина мого друга.
— Ну й що з того? Він завжди скидався на сільського різника.
— Що ти верзеш? — заперечив я. — Він скоріш схожий на соціаліста-терориста, до того ж — багатий.
— Не сміши мене. Він тупий.
— Ми всі з роками тупіємо.
— Це від пияцтва. А не від життя.
— О да! — гарячкував я. — Від вас, найімовірніше! Ви ж любите життя, не поважаючи його. Ти оббираєш потиху багатенького чоловіка, який шукає втіхи у твоєму винятковому тілі та похмурій душі.
— Примітивно й нудно.
— Поїдь, — сказав я, — помандруй, розвійся.
— Подорожувати варто тільки з тим, кого любиш.
— Але ж мене ти не любиш, — я подався обличчям до неї, — це просто примха!
Очі її наповнилися сльозами. Та вона трималася.
— Дурак!
#5592 в Любовні романи
#169 в Історичний роман
перегони зі часом, феномен корупції, криза культури та доля літератури
Відредаговано: 03.11.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
