«маша і Наташа»
Маленькі літери
— Не пий так швидко каву, — мовила Наталя, — це ж не горілка. Ти що, поспішаєш? Раницький не повернеться раніше одинадцятої. Телефонував із Франкфурта.
Вона ніколи не називала свого чоловіка за ім'ям.
— А чому ти мало пишеш? — змістила вона тему. — Я читала твій журнал, книги. Мені подобаються. Вибач, я не великого розуму, аби говорити як критик. Подобаються та й усе.
— Я пишу. Але повільно. От і тут розпочав невеличке оповідання. Та урвав.
— Чому?
— Знаєш, що може часом залежати від маленьких чорних жучків? Від буквочок, складених у рядок?
— Ну, і що ж?
— Іноді щастя, — прижмурив я очі, — іноді горе. Іноді сентиментальне дещо.
— А я страшенно люблю сентиментальне, — звузила й свої очі Наталя, — зараз так мало його. І в літературі. Тій, яку я читала. І, головне, прикро, — у житті. Якийсь унісекс в усьому.
Я подивився на неї, впритул.
— Подивися краще не на мене, — усміхнулася вона, — а довкола. Бачиш, усі європейці так добивалися оригінальної недбалості в одязі, що добилися одноманітності. Ну, від німців іншого й чекати не доводиться.
#5437 в Любовні романи
#166 в Історичний роман
перегони зі часом, феномен корупції, криза культури та доля літератури
Відредаговано: 30.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
