79. Відкрита ділянка

До відправлення лишалося двадцять хвилин, коли викладачка з пасажирського відсіку попросила повернути їй ручний багаж. Під час перевірки маленьку коробку відклали до архівних матеріалів. Жінка терпляче пояснювала, що старі записи належать її родині й вона хотіла б тримати їх при собі.

Черговий показав позначку супроводу. За документами коробка мала їхати окремо: так оформили всі носії з історичними даними. Викладачка прочитала умову, повернулася до дверей і натрапила на капітана Кассіана.

— Ви боїтеся, що вона зникне? — запитав він.

— Ні. Я знаю, що у вас усе перевіряють. Просто хотіла б мати її поруч.

Кассіан попросив чергового показати підставу. Обмеження стосувалося пакетів, що надходили за спільною архівною програмою. Особисті записи внесли до неї помилково, коли об’єднували списки багажу.

Коробку повернули після уточнення реєстру. Капітан дочекався, поки викладачка перевірить застібку, і лише тоді пішов на місток. Колись він обурився б, що його відволікли через дрібницю перед польотом. Тепер добре знав, скільки чужих речей губиться між двома цілком правильними переліками.

Рейс ішов на Мас-Ланту. На борту були техніки, викладачі, кілька учасників культурної програми та двоє гостей, які поверталися додому. Для кожного перевірили житло, зворотний шлях і контакт відповідального. Перші домовленості вже вміщувалися в звичайні службові документи, хоча за кожним пунктом стояли тижні суперечок.

Ріна Хад зустріла капітана біля його крісла. Пілотка подала допуск і повернулася до перевірки. На сусідньому пульті штурман Ілай Верн звіряв маршрут із журналом попереднього рейсу. Майя Ковен поставила чашку так далеко від робочої панелі, що Кассіан відразу зрозумів: інженерка знову сама прибирала після нічної зміни.

— Ви раніше вітали мене з поверненням, — сказав він.

— Вітаю. Тепер прочитайте третій пункт.

Ешлі Денмар засміялася, не відриваючись від зв’язку. У цьому звуці було щось від першого польоту, коли корабель іще здавався найбільшою подією їхнього життя.

— Додаткові перевірки під час стоянки, — прочитав капітан.

— І заміна вузла, яку ви минулого разу назвали дрібною роботою.

— Вона досі дрібна?

— Для вас. Виконуватиму я.

Ілай попросив хвилину тиші. Ріна підтвердила готовність. Ешлі прийняла дозволи причалу й увімкнула внутрішній канал для пасажирів.

Повідомлення дослідної групи надійшло під час останньої стоянки перед переходом. Ешлі перевірила відправників і передала пакет капітанові, коли Ріна завершила маневр. Кассіан відкрив його разом з Ілаєм; Майя ще чекала підтвердження від земного контрольного вузла.

Першою була записка Ардена. Доктор попереджав, що назву висновку змінили тричі, і просив почати з додатка. Кассіан усміхнувся, але за кілька рядків перестав помічати тихий шум містка.

Другий запис знайшли на цивільному ремонтному судні, яке працювало на зовнішньому маршруті ще до затримання обозного. Його окремий приймач зберіг незнайому послідовність під час перевірки нестійкого зв’язку. Екіпаж тоді не знав ні про архівну пластину, ні про ізольований тест. Подібність помітили значно пізніше, коли оголошення спільної групи дійшло до суднової технічної служби.

Ілай поставив поряд два необроблені фрагменти. Перші поля збігалися. Далі рядки розходилися: у пізнішому записі між двома знайомими ділянками з’явилася третя, і наступні поля вже посилалися на неї.

— Новий вузол? — запитав Кассіан.

— Можливо. Але тут важливе не тільки його місце.

Штурман прибрав довідкові підписи й залишив короткі лінії залежностей. Одна позначка дозволяла звернення до наступної; та передавала право ще далі. Коли Арденова група міняла порядок у моделі, перевірка послідовності зупинялася. Простий перелік адрес мав би дозволяти перестановку. Цей фрагмент її не допускав.

Майя підійшла ближче. Ілай повернув поле до неї; вона сперлася на край пульта й попросила показати правила перевірки.

— Це їхні правила чи наші припущення?

— Частину відтворили зі старих описів. Частину перевірили на копії службового модуля. Ось межа.

Він провів її через середину схеми. Лінії нижче лишилися тьмяними.

— Тут ми ще можемо помилятися, — додав він. — Але залежність не зникає. Наступний запис приймається лише після попереднього дозволу.

Кассіан перечитав назву висновку: «Ознаки командного ланцюжка». Біля слова «командного» стояла примітка, що призначення команд не встановлено. Воно могло стосуватися звичайного обслуговування. Проте й у такому разі це була система, де одне обладнання мало право визначати дії іншого.

— Ми точно порівнюємо первинні дані?

Ілай відкрив свідчення приймання, окремі копії та результати перевірок. Обидва записи зберегли до земної обробки. Час другого уточнили за звичайними сеансами того самого судна. За всіх допустимих поправок він лишався пізнішим. Власна програма приймача не додавала нового поля — цю можливість уже перевірили, хоча Майя відразу позначила її для особистого огляду.

— Отже, ланцюжок змінився, — сказав капітан.

— Змінилися два записи, які ми отримали, — відповіла вона. — Не знаємо, коли змінилося те, що їх створило. Між відправленням і прийманням могли бути сховища й повторювачі.

Кассіан кивнув. Йому вже хотілося перейти від перевірки до рішення, і саме тому варто було дослухати.

У додатку лишили три пояснення. Ланцюжок міг скластися недавно: спадкове обладнання з’єдналося, отримало нову умову й сформувало порядок підпорядкування. Він міг надійти здалеку, пройти через проміжні вузли й лише тепер потрапити в їхні журнали. Або ж у старій системі весь цей час зберігалася послідовність, частини якої вона видавала за різних умов.

Останню версію архівісти пов’язували з часами Викрадачів. Два описи обладнання з того періоду містили подібне правило передачі дозволу. Один документ був неповний, другий пережив кілька переписувань. Вони не доводили, хто побудував пристрої й чи теперішній обмін користувався саме їхньою спадщиною.