76. Спадкоємиця

Затвердження Наталі не стало нагородою за пережите. Рада паланок повернула її перший проект контролю флотського постачання з тридцятьма двома зауваженнями. Рада гнізд додала ще дев’ять.

Принцеса прочитала їх увечері, розсердилася й відклала відповідь. Уранці побачила, що принаймні половина зауважень слушна. Вона хотіла забрати надмірну владу в постачальників, але віддавала її офіцерам без достатнього зовнішнього нагляду. Після всього, що сталося, цивільні громади мали право не погодитися.

Новий порядок обговорювали на верфі. За довгим столом сиділи працівники, командири, представники гнізд і паланок. Пахло свіжою стружкою від пакувальних підкладок і гарячим хлібом з їдальні. На одному кінці сперечалися про право зупиняти небезпечну роботу, на іншому — хто оплачуватиме незалежний повторний огляд.

Марко був присутній як консультант земної програми. Йому дали слово щодо двох пунктів, решту часу він слухав. Наталя не озиралася до нього по схвалення. Інспекторові це подобалося більше, ніж якби його раптом зробили незамінним.

Заперечення техніка відтепер мало зберігатися в незалежному реєстрі. Передачу доступу іншій бригаді підтверджували окремо, із часом припинення. Документи з різних держав не можна було скорочувати без видимого посилання на вилучену частину. Надзвичайний комітет втрачав повноваження в установлену дату, якщо обидві ради не продовжували їх відкритим рішенням.

Векр постав перед судом за власні порушення й приховування журналів. Обвинувачення у співучасті у вбивстві з нього зняли. Полковник Богун простежив, щоб повідомлення про це не загубилося внизу стрічки новин. Ремонт спаленої майстерні оплатили зі спільного фонду; відшкодування не замінило вибачення, і Наталя сказала це на відкритій зустрічі.

На церемонію затвердження прибули представники всіх союзів. Гармонія привезла живі тканини для відновлення пошкодженого доку, Бойовий Союз — спільно перевірені контрольні вузли, інки — завершені угоди про відновлення перевезень. Подарунки були практичними, майже незручними для урочистих зображень. Гетьманці вони сподобалися.

Батько всіх гнізд підвівся, коли Наталя вийшла до другого місця. Два крісла стояли на однаковій висоті. Спадковість людської посади давала їй право на наступництво, але присяга визначала, перед ким вона відповідатиме, користуючись цим правом.

Марко стояв серед гостей і бачив, як її пальці на мить завмерли біля спинки батькового крісла. Потім вона повернулася до зали й почала говорити.

У присязі було менше обіцянок перемоги, ніж він чекав, і більше обов’язків повідомляти союзника про небезпеку. Ррейни слухали нерухомо. Людські офіцери стояли поруч із ними без окремої лінії.

Після церемонії не всі суперечки закінчилися. Акіо Моріта від Гармонії вимагав захисту культурних програм від військових обмежень. Наукова радниця Іш-Чель Накум наполягала на рівному доступі до результатів спільних досліджень. Румі Сай застеріг, що торговельна відкритість потребує правил відповідальності, а не самих добрих намірів. Вони говорили до вечора й нарешті погодили перелік перших рейсів до Землі.

Гетьманка Наталя передала Маркові родинний запис для земних архівів. Усередині були запитання про місця, мову, старі назви й одна коротка пісня у виконанні Тараса V. Її записали задовго до появи землян, у домашній кімнаті, серед чужих голосів і сміху.

— Не очищуйте звук, — попросила вона. — Нехай лишаться всі.

Вона дозволила прослухати початок. Тарас на записі збився після другого рядка, хтось голосно виправив слово. Далі один із синів почав надто швидко, і гетьман, сміючись, попросив його не перетворювати пісню на перегони. Наталя опустила очі, але не вимкнула звук.

Марко сидів навпроти й упізнавав голос людини, яку бачив кілька разів. У кімнаті на записі ця людина була зовсім іншою: могла помилятися без наслідків для держави, сперечатися про наступний рядок, просити подати чашку. Інспектор зрозумів, чому Наталя не хотіла тиші навколо голосу батька.

Коли уривок закінчився, вона сама закрила файл. Надворі починали згортати обладнання після церемонії. Двоє працівників довго сперечалися, чи пройде рама через нижній прохід, а потім покликали третього. Наталя послухала їх і попросила охорону відчинити ширші двері.

Марко поклав носій у захисний футляр і записав прохання поруч із рештою умов передачі. Тепер він знав, що іноді найважливішим у документі буває те, що хтось інший вирішить вважати зайвим.