75. Після наказів

До публічного підтвердження спадкових прав Наталі лишалося чотири дні, коли в приймальню принесли спільне звернення майстерень. У ньому не ставили під сумнів її походження чи право очолити людську сторону Плаю. Просили пояснити, хто заплатить за втрати, спричинені тими, хто вже проголошував себе її захисниками.

Принцеса прочитала список. Пошкоджені ворота, зірвані поставки, лікування, простої, зниклі інструменти. Поруч із сумами стояли людські та ррейнські позначення. Частину документів не приймали, бо майстри не мали всіх первинних підтверджень; частину відкладали до вироку головним змовникам.

Наталя запросила представників до робочої зали. Осавул Хмурий оглянув приміщення й розсадив охорону так, щоб вона не стояла за плечима скаржників. Він зробив це без нагадування. Принцеса помітила, але не стала дякувати при гостях.

Першою говорила власниця підпаленої майстерні. Вона принесла новий дверний шарнір, загорнутий у чисту тканину, й поклала його на край столу.

— Оце вже наше. Купили знову. За старе ще питають, чи справді воно коштувало стільки, як у рахунку. Майстер, який робив старе, поїхав. Знайти його поки не можемо.

Ррейнський напарник сидів поруч. На руці більше не було великої пов’язки, але пальці рухалися повільно. Він попросив не записувати їхній прихід як підтвердження, що майстерня вже повністю відновилася.

Секретар кивнув і змінив перший рядок протоколу.

Представник казни пояснив порядок відшкодування. Він не відмовляв у допомозі, проте не міг оплачувати все за усним твердженням. У кризу вже з’явилися неправдиві рахунки. За надмірну щедрість сьогодні завтра платили б ті самі громади.

— Тоді розділіть тимчасову допомогу й остаточне відшкодування, — сказала Наталя. — Для першого потрібно підтвердити, що люди втратили можливість працювати. Для другого — розмір збитку. Ви зараз вимагаєте другого, щоб не робити першого.

Чиновник попросив письмове рішення. Принцеса відповіла, що сама його не підпише: фонд належить двом сторонам, і рішення має пройти обидві ради. Її присутність у залі не робила спільні гроші особистою скарбницею гетьманки.

Це не сподобалося частині присутніх. Власниця майстерні запитала, навіщо їх тоді покликали. Наталя могла пообіцяти, що питання вирішиться швидко. Натомість показала проект із визначеною датою розгляду та попросила двох представників бути присутніми. Не на місцях гостей у дальньому ряду, а з правом пояснити, що означає ще один тиждень очікування.

Ррейнський майстер підняв ушкоджену руку.

— Я прийду. Якщо дозволять так сидіти. Довго тримати її на столі не можу.

Осавул мовчки пересунув до нього м’яку опору. Той подякував кивком.

Після зустрічі Наталя пішла до Батька всіх гнізд. Співправитель прийняв її в кімнаті водорозподільчої служби, де ще недавно вечеряв із Тарасом. На стіні висіла та сама карта. Принцеса зупинилася біля порожнього місця й тільки тоді сіла.

Старий не питав про її самопочуття. Поклав перед нею відповідь гніздової ради. Тимчасовий фонд підтримували, але вимагали перевірити дії людських патрулів під час заворушень. Людська рада у своєму проекті вимагала перевірки гніздових служб, які зупиняли постачання.

— Обидва розгляди потрібні, — сказала Наталя.

— Кожна сторона погоджується саме з цією фразою. Поки не доходить до власного списку.

Вона прочитала імена посадовців. Деяких знала роками. Один командир служив із її старшим братом; інший допоміг утримати екіпажі після загибелі батька. Це не робило можливі порушення неможливими. Лише ускладнювало наступну розмову.

— Я не хочу, щоб мій перший місяць почався з помсти, — сказала вона.

Батько всіх гнізд поправив застібку накидки.

— Тоді не призначай винних. Признач перевірку. І не вимагай, щоб її результат тобі подобався.

Наталя подивилася на старий опік над його оком. Раніше вона рідко думала, скільки чужих втрат він пам’ятає без жодного запису. Тепер хотіла запитати про нього, але не сьогодні. Сьогодні розмова могла надто легко перетворитися на прохання заспокоїти її.

Заяву підписали разом. Після передачі до рад старий запросив принцесу лишитися на вечерю. Вона погодилася, хоча справ ще вистачало на ніч. У кімнату принесли теплий корінь, хліб і окрему людську страву. Місце Тараса не залишили порожнім: туди сіла секретарка, якій теж треба було поїсти між двома засіданнями. Наталя спершу напружилася, а тоді сама посунула їй тарілку.

За два дні фонд погодили з меншим запасом, ніж вони просили. Для виплат довелося перенести ремонт парадної галереї. Частина радників обурилася, що підтвердження спадкоємності відбудеться під старими панелями, де вже видно сліди вологи.

— Люди бачили їх учора, — сказала Наталя. — Побачать і після церемонії.

Вона не відчувала перемоги. Лікування майстрової руки ще триватиме, родини не повертатимуться за її наказом, а дехто завжди повторюватиме стару версію про ррейнський заколот. Але вранці до казни прийшли перші майстри й отримали гроші на відновлення роботи. Наталя попросила повідомляти їй також про тих, кому відмовили.

Того вечора Марко зустрів її на дозволеній для гостей галереї. Він ішов повільно: лікар ще обмежував навантаження після поранення. Принцеса зупинилася запитати, чи повернулася сила в руці. Він відповів, що повертається терпіння до порад, а сила відстає.

Вона засміялася вперше за день. Потім побачила, як він збирається запитати про її втому, й похитала головою.

— Сьогодні не про слідство.

— Я хотів запитати, чи тут завжди так пахне ввечері.

За галереєю поливали сад. Наталя придивилася до нього, перевіряючи, чи він не намагається бути зручним. Потім назвала дерева й показала те, яке цвіло тільки після короткого холодного періоду. Марко слухав, не дістаючи записувача. Вони пройшли до кінця галереї та повернулися різними дверима до своїх справ.